Рішення від 19 вересня 2017 року

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

20 Лютого 2018
|
1 743
|

Прес-реліз,

виданий Секретарем Суду

ЄСПЛ 280 (2017)

19.09.2017

Рішення від 19 вересня 2017 року

Європейський суд з прав людини сьогодні в письмовій формі повідомив про чотири рішення 1: три рішення Палати підсумовані нижче; окремий прес-реліз був опублікований для одного іншого рішення Палати в справі Ранделовіч та інші проти Монтенегро(заява №. 66641/10).

Рішення французькою мовою нижче позначені зірочкою (*).

Золоторьов проти Росії (заява № 13408/07) *

Заявник, Леонід Леонідович Золоторьов, є громадянином Росії, який народився в 1965 році і відбуває покарання в смт. Харп (Росія). Справа стосувалася тверджень про жорстоке поводження. 4 липня 2003 року за підозрою в скоєнні злочинів Золоторьов був заарештований поліцією і доставлений в центр тимчасового утримання під вартою в відділку поліції міста Санкт-Петербург (IVS). Після прибуття його оглянув помічник лікаря.

Ввечері 7 липня 2003 року за словами Золоторьова двоє чоловіків у формі забрали його в кімнату для допитів, в якій вони вдарили його двічі палицею поліцейського в живіт для того, щоб змусити його зізнатися. 9 липня 2003 року Золоторьова перевели у в’язницю № IZ-47/1 м. Санкт-Петербург, в якій ввечері 20 вересня 2003 року поліцейський вдарив його в живіт в той час, як він перебував в своїй камері. За наказом цього офіцера він отримав удари в тіло і голову від двох інших співув’язнених. 26 вересня 2003 року його прийняли у тюремну лікарню.

23 червня 2005 року Золоторьов був доставлений в суд м. Санкт-Петербург для участі у слуханні, але він відмовився, оскільки адвокат, якого він обрав, був відсутнім. Поліцейські, які супроводжували його, як стверджувалось, притиснули його до стіни і вдарили його в спину, а також били головою об стіну.

Слідчі органи декілька разів відмовлялися відкривати кримінальне розслідування або призначати судово-медичну експертизу щодо тверджень Золоторьова. Також були втрачені різні документи.

Посилаючись на статтю 3 (заборона катування та нелюдського або такого, що принижує гідність поводження) Європейської Конвенції з прав людини Золоторьов скаржився на те, що він зазнав жорстокого поводження та не було проведене ефективне розслідування цих тверджень.

Порушення статті 3 (розслідування).

Відсутність порушення статті 3 (поводження) – щодо твердження про жорстоке поводження 7 липня 2003 року.

Порушення статті 3 (катування) – у зв’язку з поводженням 20 вересня 2003 року.

Порушення статті 3 (нелюдське і таке, що принижує гідність поводження) – у зв’язку з поводженням 23 червня 2005 року.

Справедлива сатисфакція: 45,500 євро (EUR) (моральна шкода).

1 Відповідно до статей 43 і 44 Конвенції, постанови Палати не є остаточними. Протягом трьох місяців після винесення постанови Палати, будь-яка зі сторін може вимагати передання справи на розгляд Великої палати Суду. Після подання такого запиту, колегія із п’яти суддів розглядає питання чи, заслуговує справа наступного розгляду. У такому випадку Велика палата розгляне справу і винесе остаточне рішення. Якщо запит про передачу на розгляд відхилений, рішення Палати стане остаточним в той же день. Відповідно до статті 28 Конвенції, рішення, винесені Комітетом, є остаточними.

Після того, як судове рішення стає остаточним, його передають до Комітету міністрів Ради Європи для контролю його виконання. Більш докладну інформацію про процес виконання можливо знайти тут: www.coe.int/t/dghl/monitoring/execution

Біннур Узун та інші проти Туреччини (№ 28678/10) *

Чотири заявники є громадянами Туреччини, дружина та дочки пана Уфука Узуна, відповідно. Справа стосувалася смерті пана Узуна внаслідок нещасного випадку на покинутому будівельному майданчику.

30 березня 2002 року пан Узун впав у шахту ліфта в будинку, будівництво якого було залишене. Він був доставлений в лікарню, але помер після прибуття.

8 квітня 2002 року державний прокурор прийняв рішення припинити кримінальне розслідування, яке було відкрите автоматично. Він вважав, що злочин не був скоєний, а жодна третя сторона не була відповідальною.

31 січня 2003 року заявники відкрили цивільне провадження в Районному суді Сариєр для отримання юридичної допомоги з метою згодом подати позов про відшкодування збитків проти муніципальної влади Сариєр, яку вони вважали відповідальною за смерть. Суд прийняв рішення надати їм юридичну допомогу. 10 червня 2003 року заявники подали позов до муніципальної влади Сариєр про відшкодування збитків. 10 квітня 2006 року Районний суд підтвердив їх позов і прийняв рішення присудити їм суми за втрату сімейного годувальника, а також відшкодування моральної шкоди. Суд визнав, що пан Узун ніс головну відповідальність за падіння, оскільки він діяв необачно ввійшовши на будівельний майданчик в темряві та в стані алкогольного сп’яніння. Суд далі висловив думку стосовно того, що відмова муніципальної влади вжити заходів безпеки на будівельному майданчику сприяла смерті. Орган влади подав апеляцію з питань права. Касаційний суд скасував рішення на підставі того, що адміністративний суд самостійно був компетентним для прийняття рішення по суті справи. Заявники подали позов про відшкодування збитків до Адміністративного суду м. Стамбул, який відхилив апеляцію як подану несвоєчасно. Адміністративний суд не перевірив, чи прохання про надання юридичної допомоги вже припинило термін позовної давності. Суд вважав, що термін в один рік почався після смерті пана Узуна, 30 березня 2002 року, і зазначив, що період вже закінчився, коли справа була передана до Районного суду 10 червня 2003 року. Верховний адміністративний суд підтвердив це рішення.

Посилаючись, зокрема, на статтю 2 (право на життя) заявники стверджували, що відсутність заходів безпеки на будівельному майданчику викликали смерть їх чоловіка/батька.

Порушення статті 2.

Справедлива сатисфакція: 20 000 EUR (матеріальна шкода), а також 10 000 EUR (моральна шкода) заявникам спільно.

Перегляд

Джангьоз та інші проти Туреччини (заява 7469/06)

Цей запит про перегляд рішення стосується справи, відкритої 17 громадянами Туреччини після вбивства 7 і 18 червня 2005 року 17 їх родичів, членів забороненої організації в Туреччині (Маоїстська комуністична партія, «МКП») під час збройних сутичок з силами безпеки.

Посилаючись, зокрема, на статтю 2 (право на життя) заявники стверджували, що їх родичі були навмисно вбиті силами безпеки і органи влади не провели ефективне розслідування обставин їх смерті. Також посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) вони стверджували, що оголені тіла їх родичів були виставлені напоказ на автостоянці на військовій базі без будь-яких думок про гідність померлих або про їх власні почуття.

У рішенні від 26 квітня 2016 року Суд встановив порушення статті 2 у зв’язку із вбивством 17 родичів заявників і нездатності провести ефективне розслідування. Суд присудив кожному заявникові 65000 євро відшкодування моральної шкоди.

26 жовтня 2016 року адвокати заявників повідомили Суд, що п’ять заявників загинули. У зв’язку з цим вони подали запит про перегляд рішення від 26 квітня 2016 року відповідно до правила 80 Регламенту Суду та визнання ряду спадкоємців заявників бенефіціарами присудженого відшкодування компенсації моральної шкоди.

У сьогоднішньому рішенні Суд вирішив переглянути своє рішення від 26 квітня 2016 року стосовно заяв, зроблених покійними заявниками Мустафою Джангьозом, Нарі Аташ, Мехметом Акденізом, Ібрахімом Тургутом та Хатідже Караоглу відповідно до статті 41 (справедлива сатисфакція) Конвенції.

Справедлива сатисфакція: Суд постановив, що Туреччина повинна була сплатити спадкоємцям заявників, вказаним нижче, наступні суми для відшкодування моральної шкоди: 65000 EUR спільно Алі Джангьоз, Різа Джангьоз, Хидир Джангьоз, Алиє Гюл та Айтен Акйїлдиз; 65 000 EUR – Ібрахіму Аташу; 65 000 EUR – Еміне Акденііз; 65 000 EUR – Султан Тургут; та 65 000 EUR спільно – Ніхаєт Килинч, Інаєт Ердоган, Періхан Кая, Айхан Гюроджак та Сонгюл Коюноглу.

Цей прес-реліз є документом, підготовленим Секретаріатом. Він не зобов’язує Суд. Рішення, постанови і додаткову інформацію про Суд можливо знайти на інтернет-сторінці www.echr.coe.int. Для отримання прес-релізів Суду підпишіться тут: www.echr.coe.int/RSS/en або слідкуйте за нами в Twitter @ECHR_Press.

Контакти для преси

[email protected] | тел: +33 3 90 21 42 08

Трейсі Тьорнер-Третц (тел: + 33 3 88 41 35 30)

Деніс Ламберт (тел: + 33 3 90 21 41 09)

Інджи Ертекін (тел: + 33 3 90 21 55 30)

Ніна Саломон (tel: + 33 3 90 21 49 79)

Європейський суд з прав людини був створений в Страсбурзі державами-членами Ради Європи в 1959 році для розгляду порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту