Рішення про справедливу сатисфакцію у справі «Грузія проти Росії» (прес-реліз)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

6 Лютого 2019
|
174
|

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 050 (2019)
31.01.2019

Рішення про справедливу сатисфакцію у справі Грузія проти Росії

У сьогоднішньому рішенні1 Великої Палати у справі Грузія проти Росії (I) (заява № 13255/07) Європейський суд з прав людини (шістнадцять голосів проти одного) постановив, що Росія повинна сплатити Грузії 10 000 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди, яка була завдана групі з щонайменше 1500 громадян Грузії; ця сума повинна бути розподілена між окремими жертвами виплачуючи  2 000 євро громадянам Грузії, які стали жертвами лише порушення статті 4 Протоколу № 4 (колективна висилка) та від 10 000 до 15 000 євро серед тих осіб, які також були жертвами порушення статті 5§1 (незаконне позбавлення свободи) та статті 3 (нелюдські та такі, що принижують гідність, умови тримання під вартою) Європейської конвенції з прав людини з урахуванням тривалості відповідних періодів тримання під вартою.

Основні факти

У рішенні по суті, прийнятому 3 липня 2014 року, Суд постановив, що восени 2006 року в Російській Федерації була запроваджена координована політика арешту, тримання під вартою та висилки громадян Грузії, а також те, що вона склала адміністративну практику для прецедентного права Конвенції.

Суд також постановив, що мало місце порушення, inter alia, статті 4 Протоколу № 4, статті 5 §§ 1 та 4, статті 3 Конвенції, а також статті 13 разом зі статтею 5§1 статтею 3.

Оскільки питання про застосування статті 41 Конвенції не було готове для вирішення, Суд відклав його і запропонував уряду-заявникові і уряд-відповідачеві подати свої зауваження з цього питання і, зокрема, повідомити Суд про будь-яку угоду, якої вони могли досягти. Оскільки сторони не досягли угоди, уряд-заявник подав свої вимоги щодо справедливої сатисфакції, а уряд-відповідач подав свої зауваження.

6 листопада 2015 року Голова Великої Палати рекомендував уряду-заявникові подати перелік громадян Грузії, які стали жертвами «скоординованої політики арешту, тримання під вартою та висилки громадян Грузії», яка була запроваджена в Російській Федерації восени 2006 року. Уряд-заявник подав перелік 1795 передбачуваних жертв 1 вересня 2016 року.

13 вересня 2016 року Голова Великої Палати також рекомендував уряду-відповідачеві подати свої зауваження до переліку, поданого урядом-заявником, що зробив уряд-відповідач 13 квітня 2017 року.

Процедура і склад Суду

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 26 березня 2007 року відповідно до статті 33 Конвенції (міждержавні справи). Після слухання 16 квітня 2009 року Палата оголосила заяву прийнятною 30 червня 2009 року і передала до Великої Палати 15 грудня 2009 року.

З 31 січня до 4 лютого 2011 року в Страсбурзі відбулося заслуховування свідка. Судове засідання Великої Палати відбулося 13 червня 2012 року в будівлі Європейського суду з прав людини в Страсбурзі. Рішення по суті було прийняте 3 липня 2014 року.

Рішення про справедливу сатисфакцію було прийняте Великою Палатою з 17 суддів в наступному складі:

Гвідо Раймонді (Італія), Голова ,

Ангеліка Нусбергер (Німеччина),

Лінос-Олександр Сіціліанос (Греція),

Ганна Юдківська (Україна),

Роберт Спано (Ісландія),

Вінсент А. Де Гаетано (Мальта),

Андре Потоцькі (Франція),

Дмитро Дєдов (Росія),

Джон Фрідрік Кьолбро (Данія),

Бранко Любарда (Сербія),

Mартіньш Miтц (Латвія),

Габріел Куцко-Штадлмайер (Австрія),

Пауліін Коскело (Фінляндія),

Георгіос А. Сергідес (Кіпр),

Марко Бошняк (Словенія),

Летіф Хюсейнов (Азербайджан),

Ладо Чантурія (Грузія),

а також Лоуренс Еарлі , Юрисконсульт.

Рішення Суду

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд зазначив, що вперше після прийняття рішення щодо справедливої сатисфакції в справі Кіпр проти Туреччини (справедлива сатисфакція) він вперше повинен був вивчити питання справедливої сатисфакції в міждержавній справі. У цьому рішенні Суд посилався, зокрема, на принцип міжнародного публічного права щодо зобов’язання держави відшкодувати порушення договірних зобов’язань, та щодо прецедентного права Міжнародного Суду до того, як зробити висновок, що стаття 41 Конвенції застосовувалася до міждержавних справ.

У цьому рішенні Суд також виклав три критерії для встановлення того, чи присудження справедливої сатисфакції було обґрунтованим у міждержавній справі: тип скарги, поданої урядом-заявником, яка повинна була стосуватися порушення основних прав людини своїх громадян або інших жертв; чи можливо було виявити жертв; і головна мета відкриття провадження.

У цій справі Суд зазначив, що уряд-заявник стверджував у своїй заяві, що уряд-відповідач дозволив або викликав існування адміністративної практики арешту, тримання під вартою та колективної висилки громадян Грузії з Російської Федерації восени 2006 року, яка викликала порушення статей 3, 5, 8, 13, 14 і 18 Конвенції, а також статей 1 і 2 Протоколу № 1, статті 4 Протоколу № 4 та статті 1 Протоколу № 7. Після прийняття основного рішення уряд-заявник подав вимоги справедливої сатисфакції для отримання компенсації за порушення Конвенції, скоєного стосовно громадян Грузії. На прохання Суду уряд-заявник також подав докладний перелік 1795 передбачуваних ідентифікованих жертв порушень, виявлених в основному рішенні. Таким чином, справедлива сатисфакція мала не меті надання відшкодування окремим жертвам.

Оскільки зазначені вище три критерії були виконані у цій справі, Суд виявив, що уряд-заявник мав право подати позов відповідно до статті 41 і присудження справедливої сатисфакції було обґрунтованим у цій справі.

Після проведення попереднього розгляду переліку, поданого урядом-заявником та коментарів, поданих у відповідь урядом-відповідачем, Суд вважав, що у цій справі він міг засновувати свою думку на «досить точній і об’єктивно ідентифікованій» групі з щонайменше 1500 громадян Грузії, які стали жертвами порушення статті 4 Протоколу № 4 (колективна висилка). Серед них певна кількість осіб також стала жертвами порушення статті 5 § 1 (незаконне позбавлення свободи) і стаття 3 (нелюдські та такі, що принижують гідність, умови тримання під вартою).

З урахуванням всіх відповідних обставин цієї справи Суд вважав обґрунтованим присудити уряду-заявникові одноразову суму в розмірі 10 000 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди, завданої цій групі з щонайменше 1500 громадян Грузії. Суд вважав, що ця сума повинна бути розподілена урядом-заявником між окремими жертвами порушень, виявлених в основному рішенні, а 2 000 євро повинні були бути виплачені громадянам Грузії, які стали жертвами лише порушення статті 4 Протоколу № 4 і суми від 10 000 до 15 000 євро, які повинні були бути виплачені особам, які також були жертвами порушення статті 5 § 1 та статті 3 Конвенції.

Суд також вважав, що було необхідно залишити на розсуд уряду-заявник створити, під контролем Комітету міністрів, ефективний механізм розподілу сум, про які йде мова, серед окремих жертв порушень, виявлених в основному рішенні, з урахуванням вказівок, наданих Судом.

Окремі думки

Судді Юдківська, Мітц, Хюйсенов і Чантурія висловили спільну частково позитивну думку. Суддя Дєдов висловив особливу негативну думку. Ці думки додані до рішення Суду.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту