Постанови і рішення від 23 березня 2017 року [ЄСПЛ]

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

20 Лютого 2018
|
273
|

Прес-реліз,

виданий Секретарем Суду

ЄКПЛ 101 (2017)

23.03.2017

Постанови і рішення від 23 березня 2017 року

Європейський суд з прав людини сьогодні в письмовій формі повідомив про шість постанов 1 і 26 рішень 2: три постанови Палати підсумовані нижче; окремий прес-реліз був опублікований для однієї іншої постанови Палати в справі А.- M.V. проти Фінляндії (заява № 53251/13.); окремий прес-реліз також був опублікований для одного рішення в справі Гаурі проти Франції (№ 41069/11.); з двома рішеннями Комітету, які стосуються питань, які вже були подані до Суду,  в тому числі стосовно надмірної тривалості провадження та 25 іншими постановами можливо ознайомитись на HUDOC та вони не вказані в цьому прес-релізі.

Рішення французькою мовою нижче позначені зірочкою (*).

Генов проти Болгарії (заява №. 40524/08) *

Заявник, Асен Генов, є громадянином Болгарії, який народився в 1969 році і мешкає в Софії. Справа стосувалася відмови влади зареєструвати нове релігійне об’єднання, в якому Генов був головою.

У січні 2007 року в Софії, сім осіб вирішили створити нове релігійне об’єднання, Міжнародне товариство свідомості Крішни (МОСК) – Софія, Надія. Генов був призначений головою. Болгарська філія МОСК, заснована в Індії, була зареєстрована як релігійна організація в 1991 році і була перереєстрована в березні 2003 року. Генов звернувся до суду для реєстрації нового об’єднання. Департамент у справах релігій зазначив, що в його віруваннях і обрядах, нове об’єднання неможливо відрізнити від вже зареєстрованого об’єднання. В березні 2007 року суд відхилив заяву Генова виявивши, що назва нового об’єднання було схожим з назвою об’єднання, яка вже існувало, конституція була ідентичною і вказана мета нового об’єднання змінити організацію вже зареєстрованого об’єднання створювала ризик розколу між його членами. Генов подав апеляцію і Апеляційний суд підтвердив це рішення. Апеляція Генова з питань права також була відхилена. Касаційний суд зазначив, що Закон про релігію прямо забороняв реєстрацію двох релігійних організацій з тією самою назвою і тим самим головним офісом. Суд зазначив, що нове об’єднання було розташоване в Софії, так само як інше незважаючи на особливу вказівку близькості. Суд наприкінці також виявив, що така реєстрація була можлива лише з ініціативи головної організації, якої не було в цій справі.

Генов стверджував, що відмова реєстрації об’єднання викликала порушення його прав відповідно до статей 9 (свобода думки, совісті і релігії) і 11 (свобода зібрань та об’єднань) Європейської конвенції з прав людини.

Порушення статті 9 з тлумаченням в світлі статті 11

1 Відповідно до статей 43 і 44 Конвенції, постанови Палати не є остаточними. Протягом трьох місяців після винесення постанови Палати, будь-яка зі сторін може вимагати передання справи на розгляд Великої палати Суду. Після подання такого запиту, колегія із п’яти суддів розглядає питання чи, заслуговує справа наступного розгляду. У такому випадку Велика палата розгляне справу і винесе остаточне рішення. Якщо запит про передачу на розгляд відхилений, рішення Палати стане остаточним в той же день. Відповідно до статті 28 Конвенції, рішення, винесені Комітетом, є остаточними.

Після того, як судове рішення стає остаточним, його передають до Комітету міністрів Ради Європи для контролю його виконання. Більш докладну інформацію про процес виконання можливо знайти тут: www.coe.int/t/dghl/monitoring/execution

2 Рішення про визнання скарг неприйнятними і рішення про вилучення заяв з реєстру є остаточними.

 

Справедлива сатисфакція: 2000 євро (EUR) (моральна шкода) і 1280 EUR (видатки і витрати).

Вольтер і Зарферт проти Німеччини (№. 59752/13 і 66277/13)

Заявники, Рольф Вольтер і Юрген Зарферт, є громадянами Німеччини, які народилися в 1943 і 1940 році і мешкають в Кельні і Штутгарті (Німеччина), відповідно. Вони обидва були народжені поза шлюбом (для різних батьків).

Після смерті їх біологічних батьків заявники обидва подали заяви для того, щоб їх визнали спадкоємцями власності їх батьків. Проте, в законодавстві Німеччини, застосовному на той час, було вказано, що діти, народжені поза шлюбом до 1 липня 1949 року, не мали права на успадкування. Тому суди Німеччини відхилили вимоги заявників. Заявники подали апеляцію – в кінцевому рахунку до Федерального конституційного суду – який також відхилив вимоги. Суд зазначив, що після рішення Європейського суду з прав людини в справі Брауер проти Німеччини (№ 3545/04, 28 травня 2009 року)в законодавство Німеччини були внесені зміни таким чином, що різниця в правах на успадкування між дітьми, народженими поза шлюбом до і після 1949 року, було скасоване у випадках, коли особа померла до 28 травня 2009 року. Проте, якщо особа померла до 28 травня 2009, різниця залишалася чинною. Оскільки батьки обох заявників померли до встановленої дати, то різниця в ставленні була застосована і заявники не мали права на успадкування. Суд постановив, що не було необхідності застосовувати законодавчі зміни ретроспективно до встановленої дати через необхідність збереження правової визначеності.

Заявники скаржилися на те, що постанови судів Німеччини означали, що вони зазнали дискримінації як діти, народжених поза шлюбом, порівняно з дітьми, народженими в шлюбі. Вони посилалися, зокрема, по суті, на статтю 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 1 Протоколу № 1 (захист власності).

Порушення статті 14 разом зі статтею 1 Протоколу № 1 – щодо Вольтера і Зарферта.

Справедлива сатисфакція: Вольтер не подавав жодних вимог щодо відшкодування моральної шкоди; Суд присудив йому 5000 євро відшкодування видатків та витрат. Стосовно Зарферта Суд постановив, що питання про застосування статті 41 (справедлива сатисфакція) Конвенції не було вирішене для прийняття рішення і відклав його для розгляду пізніше.

Eндріцці проти Італії (№ 71660/14) *

Заявник, П’єрпаоло Ендріцці, є громадянином Італії, який народився в 1968 році і мешкає в Кальдесі. Він скаржився на те, що він не мав можливості здійснювати його права на спілкування щодо його сина, який мешкав разом з його матір’ю в Сицилії.

11 січня 2005 року у Ендріцці і його дружини T.L.G. народилася дитина. У липні 2005 року T.L.G. пішла з дому з дитиною для того, жити з її сім’єю в Сицилії, приблизно за 1000 км. У липні 2007 року суддя м. Тренто розірвав їх шлюб. Батьки отримали спільну опіку над дитиною і дитина повинна була переважно мешкати зі її матір’ю в Сицилії, в той час як батько мав дуже широкі права відвідування і продовження спілкування. Після її розлучення з Ендріцці T.L.G. рішуче чинила опір будь-яким стосункам між батьком і дитиною, якій на той час було два року. З їх суперечкою вони звернулися до суду і справа все ще очікує рішення суду.

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Ендріцці стверджував, що мало місце порушення його права на повагу до його сімейного життя. Він скаржився на те, що він не мав можливості здійснювати його права на спілкування з 2007 року  незважаючи на ряд судових рішень. Він стверджував, що соціальні служби використовували надмірну свободу в виконанні рішень суду і суд не провів достатньо ретельне дослідження їх роботи.

Порушення статті 8

Справедлива сатисфакція: 15 000 EUR (моральна шкода) і EUR 2,266.81 (видатки і витрати).

Цей прес-реліз є документом, підготовленим Секретаріатом. Він не зобов’язує Суд. Рішення, постанови і додаткову інформацію про Суд можливо знайти на інтернет-сторінці www.echr.coe.int. Для отримання прес-релізів Суду підпишіться тут: www.echr.coe.int/RSS/en або слідкуйте за нами в Twitter @ECHR_Press.

Контакти для преси

[email protected] | тел: +33 3 90 21 42 08

Трейсі Тьорнер-Третц (тел: + 33 3 88 41 35 30)

Деніс Ламберт (тел: + 33 3 90 21 41 09)

Інджи Ертекін (тел: + 33 3 90 21 55 30)

Джордж Стеффорд (тел: + 33 3 90 21 41 71)

Європейський суд з прав людини був створений в Страсбурзі державами-членами Ради Європи в 1959 році для розгляду порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту