Суди мають враховувати роль влади в ескалації насильства під час мирного протесту

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

25 Листопада 2019
|
400
|

рішення ЄСПЛ у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії»

Національні суди звинувачували протестуючих в насильстві, проте вони не оцінили відповідальність органів влади в ескалації конфлікту під час мітингу, який на початковому етапі мав мирний характер.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» (заява № 75734/12 та дві інших), передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Сергій Удальцов був одним із організаторів мітингу, запланованого у Москві на 6 травня 2012 року, проти передбачуваних сфальсифікованих парламентських та президентських виборів. Мітинг повинен був відбуватися на декількох вулицях Москви та закінчитися зустріччю на території, що включала парк на Болотній площі та набережну Болотної.

У день маршу, в якому взяли участь тисячі осіб, протестуючі виявили, що поліція перекрила площу залишивши доступ лише до набережної. Лідери мітингу провели коротку сидячу акцію протесту, в той час як інші учасники намагалися прорватися через оточення навколо площі. В кінцевому підсумку поліція оголосила про завершення мітингу та залучила поліцейський підрозділ для придушення масових заворушень. Протистояння між демонстрантами та поліцією завершилися арештом лідерів протесту.

Органи влади розпочали розслідування масових заворушень. Удальцова помістили під домашній арешт з лютого 2013 року до його засудження в першій інстанції в липні 2014 року.

Леонід Развозжаєв, який на той час був помічником депутата Держдуми, поїхав в Київ в жовтні 2012 року, де він планував подати заяву про надання притулку. Він стверджував, що його викрали невідомі люди, заштовхнули в мікроавтобус і проти його волі відвезли в Росію, де його змусили зізнатися в тому, що він склав план політичного заворушення і насильства.

У липні 2014 року Удальцов та Развозжаєв були визнані винними в організації масових заворушень та засуджені до чотирьох з половиною років позбавлення волі. Оскарження також не мало успіху.

Удальцов і Развозжаєв звернулися до ЄСПЛ. Зокрема, вони посилалися на порушення прав, гарантованих статтю 10 (свобода вираження поглядів) та статтю 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також Развозжаєв відповідно до статті 3 (заборона катування і нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статті 5 (право на свободу та безпеку) скаржився на викрадення.

Суд у Страсбурзі зауважив, що сидячий страйк протестувальників розпочався через несподівану зміну місця проведення мітингу. Органи влади не доклали достатньо зусиль для спілкування з організаторами. Також не було підтверджено, що прорив через оточення поліції був бажаним для організаторів результатом.

У той же час, було визнано, що деякі з протестуючих сприяли виникненню сутичок з поліцією та погіршенню мирного характеру зібрань. Зокрема, Развозжаєв керував рядом осіб під час прориву через оточення поліції (що підтвердили свідки). І це призвело до ескалації насильства та спричинило початок сутичок. Відтак, його дії не підпадали під поняття «мирне зібрання» і скаргу відповідно до статті 11 Конвенції було відхилено.

На відміну від цього, Удальцов не проявляв жодних насильницьких намірів у своєму заклику до сидячого страйку. Суд зазначив, що він був засуджений за організацію масових заворушень, оскільки також був відповідальним за протистояння між протестуючими і поліцією на Болотній площі як частини плану розгорнути протест поза межами дозволеної території і створити довготривалий табір протесту.

Високі судді також зробили висновок, що органи влади самі несли певну відповідальність за ситуацію, хоча в рішеннях національних судів не було жодної спроби вивчити рівень цієї відповідальності за події на площі.

Через суворість покарання, накладеного на Удальцова разом з відсутністю оцінювання судами відповідальності органів влади, не було дотримано умови засудження пропорційно переслідуваній законній меті запобігання заворушень або злочинів та захисту прав інших осіб. Тому мало місце порушення статті 11.

В частині викрадення Развозжаєва ЄСПЛ встановив, що не існувало доказів того, що викрадачі діяли від імені уряду Росії, або того, що органи влади України були залучені до його повернення в Росію. Втім, скарга не була безпідставною і жодна з держав не вжила необхідні заходи для розгляду справи, що викликало порушення процесуальних гарантій статей 3 і 5 обох країн.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» (заява № 75734/12 та дві інших) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту