Гарантії захисту надаються суддям і прокурорам не для особистої вигоди, а як забезпечення незалежності при виконанні функцій. І вимоги правової визначеності стають важливішими, коли представник судової влади позбавляється волі.
На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Туран та інші проти Туречиини» (заява № 75805/16 та 426 інших), повідомляє «ECHR. Ukrainian Aspect».
У 2016 року в Туреччині сталася спроба державного перевороту, в ході якого загинуло 250 осіб і більше двох тисяч були поранені. До прихильніків проповідника Фетхуллаха Гюлена, якого влада обвинуватила в організації заколоту, були віднесені також прокурори і судді. Їх було заарештовано.
427 постраждалих представників судової системи звернулися до Європейського суду з прав людини. Вони стверджували про порушення права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже затримання і взяття під варту суперечило національному законодавству.
Також йшлося про позбавлення процесуальних гарантій, які надаються суддями та прокурорам, а мирові суди, які ухвалювали рішення проти них, не мали на це повноважень.
В деяких скаргах стверджувалося, що влада не мала належних підстав для поміщення осіб під варту, а тривалість застосування запобіжного заходу була надмірною. Окремі заявники також наполягали на тому, що не мали ефективних внутрішньодержавних засобів правового захисту, що дозволили б їм отримати компенсацію за передбачувані порушення прав.
Суд у Страсбурзі констатував порушення конвенційних гарантій та присудив € 5 тис. євро кожному заявнику як відшкодування моральної шкоди та понесених витрат.