Швидкість проти якості: ЄСПЛ пояснив, коли і чому суд має слухати сторони у справі

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

21 Травня 2019
|
878
|

текст рішення ЄСПЛ у справі «Аджич проти Хорватії» № 2 (№ 19601/16)

Метою усного слухання у суді є не тільки отримання свідчень. Це також є шансом для сторін і суду заслухати свідків і експертів. Усне слухання також є можливістю для сторін обмінюватися усними доводами.

На це звернув увагу ЄСПЛ у справі «Аджич проти Хорватії» № 2 (№ 19601/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect. З фабулою самої справи та ухвалене рішення можна ознайомитися тут.

Розглядаючи на трьох рівнях юрисдикції спір про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції, національні суди відмовили у задоволенні клопотання заявника про усні слухання. Суди вважали малоймовірним, що свідчення сторін могли б сприяти встановленню фактів у справі, і, таким чином, не могли виправдати подальше відкладення провадження.

ЄСПЛ нагадав, що національні органи влади дійсно можуть враховувати вимоги ефективності та економічності судочинства, а також визнав, наприклад, що систематичне проведення усних слухань може стати перешкодою і в кінцевому підсумку ускладнює дотриманню вимог розгляду справи упродовж розумного строку, передбачених ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

І саме на цій позиції наполягав Уряд у Страсбурзі, пояснюючи, що такий порядок був застосований, аби розглянути справу в короткі строки, протягом яких провадження у справі про повернення має бути завершено відповідно до Гаазької Конвенції.

Але ЄСПЛ не сприйняв цих аргументів та наголосив на декількох особливостях, пов’язаних з вирішенням питання про обрання форми провадження у справі.

По-перше, згідно з прецедентною практикою Суду, вимоги ефективності та економічності не можуть виправдати відсутність судового слухання, якщо тільки справа не стосується виключно юридичних або високотехнічних питань, або якщо немає питань довіри або суперечливих фактів які вимагають слухання, а суди можуть справедливо і обґрунтовано вирішити справу на підставі поданих сторонами заяв та інших письмових матеріалів. І таких виняткових обставин у цій справі не було.

По-друге, аргумент Уряду, що ґрунтується на потребах ефективності та економії, є досить непереконливим у такій ситуації, що склалась в даній справі, коли суд першої інстанції відмовився проводити усне слухання навіть після того, як провадження вже тривало майже три роки.

По-третє, метою усного слухання є не тільки отримання свідчень від сторін. Це також є шансом для сторін і суду заслухати свідків і експертів (що стосується свідків, їхню спонтанну відповідь на питання в присутності судді, який може спостерігати за їхніми реакціями, вважається важливим елементом для оцінювання довіри до них). Усне слухання також є можливістю для сторін обмінюватися усними доводами, важливість яких не слід недооцінювати, а суд роз’яснюватиме не тільки певні фактичні, але й правові питання у прямому спілкуванні зі сторонами.

З цього ЄСПЛ зробив висновок про те, що відмова від усного слухання не була виправданою в оскаржуваній справі, отже, було порушення ч. 1 статті 6 Конвенції.

Повністю з текстом рішення ЄСПЛ у справі «Аджич проти Хорватії» № 2 (№ 19601/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова, кандидата юридичних наук, доцента Віктора Янишена, директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової, Яни Токар та Андрія Цибулька можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту