Психічні розлади – не достатня підстава обмежувати активне виборче право

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

16 Лютого 2022
|
1 199
|

ЄСПЛ у справі «Анатолій Маринов проти Болгарії»

Обмеження права голосу особи, яка перебуває під частковою опікою через інтелектуальні чи психічні відхилення, без індивідуальної оцінки судом його придатності до голосування, є сумнівним.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Анатолій Маринов проти Болгарії» (заява № 26081/17), повідомляє «ECHR. Ukrainian Aspect».

У 1999 році в Анатолія Цветанкова Маринова діагностували психічні розлади, і за рішенням суду він був поміщений під часткову опіку. У своєму рішенні суд постановив, що А.Маринов не міг добре доглядати за собою і іноді був агресивним. У зв’язку із цим на підставі закону чоловіка автоматично позбавили права голосу.

У листопаді 2015 року А.Маринов через адвоката та його опікуна подав клопотання про відновлення дієздатності. Але суд припинив провадження на підставі процесуальних порушень.

Оскільки чоловік залишився недієздатним, він не зміг взяти участь у парламентських виборах у березні 2017 року.

Маринов звернувся до ЄСПЛ. Посилаючись на статтю 3 Протоколу № 1 до Конвенції (право на вільні вибори), він скаржився, що його автоматичне позбавлення виборчих прав через те, що він перебував під частковою опікою та без індивідуальної судової оцінки, було непропорційним і порушило його права. Він стверджував, що позбавлення можливості голосувати на виборах інвалідів, у тому числі тих, хто страждає психічними розладами, суперечить міжнародним стандартам.

У Страсбурзі представники уряду Болгарії виходили з того, що позбавлення права голосу тих, хто перебуває під опікою, гарантувало, що у виборах законодавчого органу країни могли брати участь лише особи, здатні приймати обґрунтовані рішення. Вони стверджували, що індивідуальна ситуація кожної особи була оцінена національними судами в ході судового розгляду питання встановлення опіки над особою.

ЄСПЛ погодився, що такий захід мав законну мету. Проте він зазначив, що наявні обмеження не роблять різниці між особами, які перебувають під повною опікою, та тими, які перебувають під частковою опікою. Більше того, нічого не свідчить про те, що болгарський законодавець коли-небудь намагався зважити конкуруючі інтереси або оцінити пропорційність обмеження і у такий спосіб відкрити для судів шлях для аналізу здатності особи реалізувати своє право..

Пан Маринов втратив право голосу в результаті автоматичного повного обмеження права голосу осіб, які перебувають під частковою опікою, без індивідуальної судової оцінки здатності голосувати. Суд повторив, що таке загальне ставлення до всіх тих, хто має інтелектуальні чи психіатричні відхилення, є сумнівним. Тож обмеження їхніх прав має бути предметом суворої перевірки.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що позбавлення заявника виборчих прав без індивідуального судового розгляду та виключно на підставі того факту, що його психічна недостатність означала, що він був поставлений під часткову опіку, не може вважатися пропорційним законній меті обмеження права голосу. Відповідно, мало місце порушення статті 3 Протоколу № 1 до Конвенції.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту