Профспілки у місцях несвободи – ілюзія, небезпечна для тюремної дисципліни

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

14 Грудня 2021
|
726
|

рішення ЄСПЛ у справі «Якутське республіканське об'єднання профспілок проти Росії»

Більшість держав ставляться до свободи профспілок як до теоретичної та ілюзорної правової конструкції, тому ст. 11 Конвенції подібна до «сплячої красуні», яка «спить доти, доки її не розбудить значна група держав-членів».

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Якутське республіканське об’єднання профспілок проти Росії» (заява №29582/09), повідомляє «ECHR. Ukrainian Aspect» з посиланням на «Адвокатську газету».

У 1998-2002 роках голова Якутського республіканського об’єднання профспілок Олександр Логінов, який інспектував одну з виправних колоній у Якутії (РФ), дійшов висновку, що адміністрація ВК постійно недоплачувала ув’язненим за їхню працю, перевантажувала роботою, нехтувала правилами безпеки праці, приховувала нещасні випадки на виробництві та відмови у виплаті допомоги з інвалідності.

У лютому 2006 року 20 ув’язнених цієї колонії на своїх таємних зборах проголосували за створення власного профспілкового осередку та вступ до регіонального об’єднання профспілок, яке згодом включило осередок до свого складу. У квітні того ж року засуджені російських пенітенціарних установ утратили право бути засновниками та членами громадських об’єднань у зв’язку з внесенням відповідних поправок до законодавства.

У червні 2007 року якутська прокуратура визнала незаконною створену ув’язненими профспілку. Відомство вказало, що згідно із законодавством праця засуджених розглядається як засіб виправлення, а не професійна діяльність, тому на них не поширюється дія Закону про громадські об’єднання. На цій підставі прокуратура вимагала виключити зі складу Якутського республіканського об’єднання профспілок осередок, створений ув’язненими. Об’єднання відмовило з посиланням на Конвенцію Міжнародної організації праці, яка захищає профспілки від втручання держави.

Тоді прокуратура звернулася до суду із позовом про визнання незаконним створення ув’язненими профспілкового осередку. Проте суд цей позов відхилив, оскільки спірний профспілковий осередок було створено до змін у законодавстві. Пізніше прокуратура знову звернулася до суду з вимогою виключити профспілковий осередок зі складу об’єднання. І цього разу суди вимоги задовольнили.

О.Логінов звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст. 6 та 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що гарантують право на справедливий судовий розгляд, а також свободу зборів та об’єднань, він стверджував, що адміністрація ВЧ та російська влада неправомірно перешкоджали створенню профспілкового осередку ув’язненими колонії.

У своїх запереченнях уряд РФ перерахував п’ять підстав, через які скаргу до ЄСПЛ слід визнати неприйнятною. Зокрема, держава-відповідач посилалася на необґрунтованість самої скарги до Суду, анонімність засновників профспілкового осередку та невичерпність заявником національних засобів правового захисту, оскільки той не звертався зі скаргою до Конституційного Суду. Російська сторона додала, що право створення профспілки належить найманим працівникам, які можуть вільно розпоряджатися своєю робочою силою та обирати професію, на відміну від ув’язнених, чия праця має примусовий характер. Також наголошувалося, що права засуджених уже захищені адміністрацією пенітенціарних установ. Діяльність цих установ вже контролюється різними органами, а профспілкова діяльність ув’язнених може підірвати дисципліну.

Після вивчення матеріалів суд у Страсбурзі зазначив, що абсолютна законодавча заборона створення ув’язненими профспілок існує лише в Чехії та Словаччині. В інших державах-учасницях Конвенції відсутня як заборона на профспілкову діяльність засуджених, так і визнання відповідних прав за ними. У зв’язку з цим Суд нагадав, що демократичне суспільство може обмежувати діяльність профспілок лише з переконливих та вагомих причин, а ув’язнені загалом продовжують користуватися всіма правами та свободами, гарантованими Конвенцією, за винятком обґрунтовано обмеженого права на свободу. При цьому ЄСПЛ погодився з доводами російського уряду про те, що робота у виправній колонії не може бути прирівняна до зайнятості через її обов’язковий характер та особливі цілі. Як пояснив ЄСПЛ, національна влада має право накладати законні обмеження на деякі категорії працівників.

Таким чином, суд у Страсбурзі не виявив порушення ст. 11 Конвенції у рішенні національної влади виключити спірний профспілковий осередок зі складу профспілкового об’єднання. При цьому Суд припустив, що у майбутньому не виключено створення профспілок для ув’язнених, які працюють у приватного роботодавця.

Судді від Бельгії та Кіпру Поль Лемменс та Георгіос Сергідес, не погодилися з думкою більшості та в окремій думці вказали на наявність порушення ст. 11 Конвенції. На думку обох суддів, рішення ЄСПЛ стосується повної заборони створення профспілок у в’язницях, що є абсолютно невиправданим. Судді погодилися, що створення профспілок у пенітенціарних установах становить деяку небезпеку для тюремної дисципліни, але наголосили, що ув’язнені перебувають у вразливому становищі, яке поширюється на умови їхньої праці.

Судді додали, що більшість держав-учасниць Конвенції відносяться до свободи профспілок як до теоретичної та ілюзорної правової конструкції, тому ст. 11 Конвенції подібна до «сплячої красуні», яка «спить доти, доки її не розбудить значна група держав-членів». На їхню думку, у справі, що розглядається, ЄСПЛ не вдалося досягти балансу прав, що захищаються Конвенцією.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту