Неможливість допитати понятих в суді не завжди порушує конвенційні гарантії

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

21 Березня 2019
|
1 376
|

текст рішення у справі «Гарбуз проти України» (№ 72681/10)

Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право допитувати свідків обвинувачення та захисту на рівних умовах. Але ця гарантія п. “d” ч. 3 ст. 6 має певні особливості реалізації щодо понятих.

Правову позицію з цього питання висловив ЄСПЛ у рішенні у справі «Гарбуз проти України» (№ 72681/10), передає інформаційний ресурс «ECHR: Ukrainian Aspect».

Як вже зазначалося нами раніше, йшлося про ситуацію коли хабарника було затримано на гарячому. Злочин було зафіксовано технічними засобами, виявлено люмінесцентну речовину на руках і одязі, гроші в сусідньому кабінеті і навіть підозрюваний дав зізнання.

І хоча згодом Микола Гарбуз відмовився від власних свідчень, стверджуючи, що зізнання було отримане під «фізичним і психологічним тиском»,  тим не менш, він був обвинувачений у шахрайстві.

Під час судового розгляду він також заперечував свою провину і стверджував, що саме правоохоронці принесли банкноти, а також вони забруднили його руку і кишеню люмінесцентною речовиною, аби підтасувати факти.

Понятих неодноразово викликали для надання свідчень під час судового розгляду, але вони так і не з’явилися, оскільки їх не вдалося знайти за домашніми адресами. Після численних відкладень і перенесень слухань (принаймні 33 рази), суд першої інстанції вирішив зачитати свідчення понятих, які так і не з’явилися.

Саме це згодом М.Гарбуз і оскаржив до ЄСПЛ, який через тривалість провадження, спричинену в тому числі й численними перенесеннями засідань у пошуку понятих, визнав порушення за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку).

Разом із тим, суд у Страсбурзі відмовив у захисті за п. “d” ч. 3 ст. 6 Конвенції (право допитувати свідків).

Суд у Страсбурзі (з авторським перекладом рішення у справі «Гарбуз проти України» (№ 72681/10) президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова, директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової та Юлії Ісаєвої можна ознайомитися за посиланням) виходив з того, що загальні принципи, які повинні застосовуватися у випадках, коли свідок обвинувачення не брав участь у судових засіданнях, але заяви, зроблені ним раніше, були враховані судом як докази були сформульовані у справах «Аль-Хавайа і Тахері проти Сполученого Королівства» та «Шачашвілі проти Німеччини».

Загальні принципи щодо права на явку та допит свідків на стороні захисту ЄСПЛ роз’яснив та затвердив у справі «Муртазалієва проти Росії».

Високі судді зауважили, що в законодавстві України містяться окремі положення врегулювання правового статусу важливих свідків (свідки) і понятих (поняті), передбачено використання різних термінів для розмежування цих понять. Слідчий залучає понятих як незаінтересованих осіб задля спостереження за проведенням слідчої дії. І у цьому контексті правовий статус понятих відповідно до положень українського законодавства подібний до того, що регламентовано російським законодавством («Муртазалієва проти Росії»).

Поняті в цій справі спостерігали, як працівниками правоохоронних органів було позначено банкноти для хабаря, а потім вилучили ці банкноти біля офісу заявника та сліди речовини, якою вони були помічені на руках та кишені заявника. Поняті підписали відповідні протоколи слідчих дій, складені співробітниками міліції, які документально засвідчили ці факти. Вказані протоколи було додано як докази проти заявника до матеріалів справи, а працівники міліції, які склали їх, були допитані у судовому процесі. Крім того, події було зафіксовано на відео, та самі відеозаписи було долучено до матеріалів справи як докази.

У справі «Шумеєва та інші проти Росії» Суд постановив, що відсутність допиту понятих у ході судового розгляду не свідчить про порушення статті 6 § 3 (d), оскільки їх твердження дублювали зміст викладеного у протоколах слідчих дій і не містили нової відповідної інформації, тому такі показання у суді не могли вплинути на результат розгляду кримінальної справи.

Суд врахував факт неодноразового виклику судом першої інстанції свідків і його звернення за допомогою до міліції та прокуратури задля забезпечення їх присутності у судовому засіданні. Але заявник не вказував на якісь недоліки цих зусиль. То ж суд дійшов висновку, що існують вагомі підстави для їх неучасті у судовому процесі та врахування їх досудових заяв.

Також у ЄСПЛ зауважили, що свідчення понятих явно не були «єдиним» доказом проти заявника. Немає жодних ознак того, що вони були «вирішальними» при прийнятті рішення у справі.

Докладніше ознайомитися з позицією ЄСПЛ у цій справі можна за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту