Нелегальна міграція? Усі сумніви – на користь неповноліття!

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

7 Листопада 2019
|
297
|

рішення ЄСПЛ у справі «M.D. проти Франції»

Надзвичайна вразливість дитини має пріоритет над міркуваннями щодо статусу незаконних іммігрантів.

Про це нагадав Європейський суд з прав людини у справі «M.D. проти Франції» (заява № 50376/13), коли виникли сумніви у тому, чи дійсно незаконний іммігрант є неповнолітнім, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Прибувши у Францію, гвінейський мігрант M.D. звернувся з вимогою про притулок для нього, як неповнолітньої особи. Він пройшов процедуру дослідження кісток, яка показала, що йому було 19 років. Тим не менш, суддя з питань опіки на основі цивільно-правових документів, поданих мігрантом, постановив, що він був неповнолітнім, та ухвалив рішення про державну опіку.

Це рішення було скасоване в апеляції. Там виходили з того, що за відсутності документа, який дозволяв би визначити вік заявника, підстав не довіряти результатам дослідження кісток не було. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що M.D. був повнолітнім. Відтак, заходи захисту та допомоги були скасовані.

Згодом органи влади Гвінеї видали M.D. паспорт, вказавши дату народження, з якої випливало, що той був неповнолітнім. На підставі цього паспорта суддя з питань захисту дітей постановив, що M.D. був неповнолітнім і до досягнення ним повноліття був застосований захід допомоги в отриманні освіти. M.D. отримав початковий дозвіл на проживання, а потім багаторічний дозвіл на проживання, який дозволяв йому працювати.

M.D. звернувся до ЄСПЛ. Посилаючись, зокрема, на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження), він стверджував, що національні органи влади залишили його у складному матеріальному становищі незважаючи на те, що він був неповнолітньою особою без супроводу, а також те, що для нього не був доступний жодний засіб правового захисту.

Суд у Страсбурзі нагадав, що у справах, про прийом неповнолітніх іноземців вирішальним фактором є надзвичайна вразливість дитини. І вона має пріоритет над міркуваннями щодо статусу незаконних іммігрантів. ЄСПЛ також визнав, що національні органи влади зіткнулися з делікатним завданням, коли вони були змушені оцінити справжність документів цивільного стану, а також через супутні ризики шахрайства. Проаналізувавши мотиви рішень національних судів, ЄСПЛ не знайшов причин для ухвалення ними інших висновків.

Після того, як Гвінея надала паспорт M.D., французькі суди вирішили, що той був неповнолітнім, органи влади надали йому всю необхідну допомогу призначивши законного представника, забезпечивши його житлом та зарахувавши його в професійно-технічне училище. Відповідно, органи влади зробили все, що було можливо обґрунтовано очікувати від них для виконання обов’язку держави надавати допомогу та захищати заявника, який як неповнолітня іноземна особа, яка незаконно перебуває в країні, потрапляв до категорії найбільш вразливих членів суспільства.

Зрештою, ЄСПЛ вирішив, що ситуація M.D. не складала поводження, яке суперечить статті 3 Конвенції.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «M.D. проти Франції» (заява № 50376/13) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту