Небажання правоохоронців розкрити в суді джерело відомостей для НС(Р)Д говорить про провокацію

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

24 Березня 2021
|
2 866
|

рішення єспл у справі

Неможливо зробити висновок про відсутність провокації, бо немає інформації про відомості, на підставі яких проводився оперативно-розшуковий захід. І оскільки поліція навіть в суді не розкрила джерело інформації, було порушено право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини прийняв рішення у справі «Зінін проти Росії», де задовольнив скаргу комп’ютерника, якого, міліція спровокувала на установку неліцензійної програми, передає інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect» з посиланням на АГ.

Клієнт виявився міліціонером

У липні 2008 р Станіслав Зінін дав в газеті оголошення про те, що надає комп’ютерні послуги. Майже відразу ж надійшло замовлення на установку програми. Зінін скачав неліцензійну версію з Інтернету і за 300 руб. скинув на комп’ютер клієнта інсталяційний файл з інструкцією. Клієнт виявився міліціонером, а замовлення – оперативно-розшуковим заходом, в той же день Зініна затримали за порушення авторських прав (ч. 2 ст. 146 КК).

У суді Зінін розповів, що спочатку клієнт попросив встановити одну програму. Комп’ютерник запропонував безкоштовну пробну версію, тоді клієнт відмовився. Через кілька днів він знову зателефонував, вже з приводу іншої програми. Зінін знову запропонував безкоштовну пробну версію, але клієнт наполягав на повноцінному і більш новому варіанті програми. Тоді комп’ютерник знайшов потрібну піратську версію в Інтернеті. Підсудний визнав свою провину в порушенні авторських прав і поширенні неліцензійної версії програми, але стверджував, що міліціонер спровокував його на злочин.

Ще в першій інстанції захисник спробувала з’ясувати джерело інформації про незаконну діяльність довірителя. Поліціянт лише підтвердив, що такі відомості були, але звідки – не сказав. Адвокат наполягала на тому, що правоохоронці, прагнучі поліпшити свої показники ефективності, фактично підштовхнули довірителя до злочину. Суддя вирішив, що Станіслав Зінін винен, і наклав штраф. Скасувати вирок ні в апеляції, ні в касації не вдалося.

Позиції заявника і російської влади в ЄСПЛ

Зінін звернувся до ЄСПЛ. Засудження, яке стало результатом провокації поліції, порушила право на справедливий судовий розгляд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), стверджував чоловік.

На думку заявника, правоохоронні органи не довели наявність інформації про те, що він незаконно розповсюджував програмне забезпечення. Співробітник не розкрив джерело відомостей навіть у судах, а ті не стали нічого з’ясовувати. Чоловік припустив, що правоохоронці могли просто дзвонити комп’ютерним майстрам, які рекламували свої послуги в газетах, і підбурювати їх до незаконного розповсюдження програмного забезпечення. Сам він, за його словами, до такого дзвінка не встановлював неліцензійні програми і не став би цього робити, якби його не спровокували.

Ще одним порушенням права на справедливий судовий розгляд Зінін назвав те, що суд не повідомив сторону захисту про дату розгляду касаційної скарги. Через це ні засуджений, ні його адвокат не прийшли на засідання. Зінін стверджував, що в матеріалах справи немає доказів повідомлення. Якщо лист не виходить доставити, російська пошта повертає його відправнику, пояснив заявник. Більш того, підкреслив він, в цьому засіданні розглядалася скарга захисту, а значить, там повинні були бути присутніми засуджений і його адвокат.

Російська влада стверджували, що НС(Р)Д проводилося на підставі інформації з нерозкритого конфіденційного джерела. Його можна було розкрити суду першої інстанції, але тільки за рішенням керівника органу, який проводив захід, пояснив уряд. При цьому в справі Зініна такої необхідності не було: у судів і без того було достатньо доказів, щоб переконатися у відсутності провокації.

При спростуванні другого порушення держава послалася на діючу тоді ч. 4 ст. 376 КПК, згідно з якою неявка осіб, своєчасно повідомлених про дату, час і місце засідання касаційної інстанції, не перешкоджає розгляду кримінальної справи. У супровідному листі до справи і касаційній скарзі перша інстанція вказала дату судового засідання в обласному суді. Документ був адресований в тому числі і засудженому, тобто це і було повідомлення.

Висновки ЄСПЛ

Перш за все, у ЄСПЛ вирішили з’ясувати, чи були у поліції об’єктивні підстави підозрювати Зініна в тому, що він уже порушував КК або збирався вчинити злочин. З одного боку, зауважив Суд, заявник майже відразу погодився на незаконне прохання клієнта, скачав програму і знав, як відключити ліцензійний захист.

З іншого боку, додав він, як і практично у всіх справах проти Росії про провокації поліції, дозвіл на НС(Р)Д було видано «за відсутності чіткої та передбачуваної процедури простим адміністративним рішенням» того ж органу, який проводив таємну операцію, і без незалежного нагляду. Суд нагадав, що раніше неодноразово вказував на неприпустимість такого регулювання. Він також зазначив, що джерело «компрометуючої інформації» так і не було розкрите. При цьому заявник послідовно говорив, що не став би встановлювати неліцензійну програму, якби замовник не наполягав на цьому.

ЄСПЛ прямо вказав: неможливо зробити висновок про відсутність провокації, тому що немає інформації про відомості, на підставі яких проводився НС(Р)Д стосовно Зініна. Після цього Суд перейшов до процесуальної частини перевірки – став оцінювати, чи зміг заявник «ефективно» заявити про провокації в національних судах і як ті відреагували.

Вивчивши представлені сторонами матеріали кримінальної справи, ЄСПЛ зазначив, що в суді сторона обвинувачення не намагалася спростувати доводи захисту про провокації, а лише говорила, що вони є необґрунтованими. Суддя також не прагнув з’ясувати, чому поліція вирішила проводити негласний захід стосовно чоловіка, і чи не намагався співробітник схилити особу до скоєння злочину..

Все це дозволило констатувати, що право заявника на справедливий судовий розгляд було порушено через засудження в результаті провокації поліції.

Далі Суд оцінив справедливість розгляду в касаційній інстанції. Він зазначив, що за російським законодавством судове повідомлення потрібно було надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На супровідному листі першої інстанції не було поштового штемпеля, ніяких інших доказів відправки російська влада також не надала.

Касація також не намагалася з’ясувати, чи повідомляли засудженого і адвоката про засідання належним чином і чи можна розглядати справу без них. На думку ЄСПЛ, обласному суду слід було вислухати Зініна або його адвоката в тому числі і тому, що перша інстанція взагалі не згадала у вироку докази про провокації. Крім того, зауважив Суд, захист втратив можливість відреагувати на позицію прокурора, який в касації виступив. Це поставило сторону обвинувачення в більш вигідне становище і, отже, порушило принципи змагальності та рівності, вирішив ЄСПЛ.

Тобто, касаційне провадження також не було справедливим.

За обидва порушення Станіслав Зінін отримає 2,5 тис. євро компенсації моральної шкоди.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту