Практика ЄСПЛ. Український аспект

Свідок — ключова фігура для обвинувачення. Але як бути, якщо він сам далеко не безгрішний та вважає за краще не світитися в суді або ж вирішує зникнути з поля зору? ЄСПЛ пояснив, чи може вирок будуватися на настільки хитких доказах.

23 квітня 2020 року Рада Європи на своєму офіційному веб-сайті публікує Висновок щодо рішень Конституційного Суду України № 2-Р/2020 та № 4-Р/2020.

Відсутність передбачуваності законодавства, яке встановлює процедуру відібрання зразків для ДНК-аналізу під час розслідування вбивства, порушує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.

Право кожного обвинуваченого на ефективний захист адвокатом, офіційно призначеним у разі потреби, є однією з основоположних особливостей справедливого судового розгляду. Причому обвинувачений не втрачає цього права тільки тому, що не присутній в суді.

Майже кожне положення проекту Закону від 03.04.2020 № 3303 про внесення змін до КПК щодо спрощення та удосконалення діючих норм викликає багато зауважень у практикуючих адвокатів.

Суддя, прокурор, адвокат, громадський діяч, блогер. Коли до такого життєвого досвіду додається ще й кавказький темперамент, то щонайменша іскра суперечки може породити великий конфлікт, здатний досягти Страсбурга.

В національній правозастосовній практиці кримінального судочинства останнім часом досить активно застосовується теорія (доктрина) «плодів» отруйного дерева. При цьому незважаючи на те, що вона фактично «народжена» судовою практикою, а не волею законодавця, у подальшому вона була імплементована у відповідні процесуальні закони з метою належного правового регулювання.

Необхідно розуміти які критерії буде застосовувати ЄСПЛ під час розгляду можливих звернень проти України щодо обмеження основоположних прав і свобод людини під час здійснення заходів з протидії та запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

З появою дактилоскопії пошуки злочинців істотно полегшилися. ДНК-тести дозволили зробити ще один прорив у криміналістиці. А якщо ще й зібрана база даних на громадян, то розкриваність тільки зросте. Проте чи не є зберігання таких даних утручанням у приватне життя?