Практика ЄСПЛ. Український аспект

Конвенція не надає ув’язненим права обирати місце їх тримання під вартою. Проте існує невід’ємна частина прав ув’язнених на те, щоб органи влади допомагали їм підтримувати контакти з близькими родичами.

Втручання у право на свободу зібрань можна вважати таким, яке відповідає «нагальній суспільній потребі». А зупинення засідання парламенту Каталонії було «необхідним в демократичному суспільстві» зокрема, в інтересах безпеки суспільства, для запобігання заворушень і захисту прав і свобод інших осіб.

Обмеження права осіб, що знаходяться під вартою, на відвідування родичами повинні бути обґрунтовані в кожній окремій справі з причин необхідності запобігання заворушень, підтримання безпеки або інтересами розслідування.

Втручання у приватне життя заявників не відповідало вимозі відповідності закону, яка полягала в тому, що рішення, які дозволяли приховане спостереження, повинні бути належно обґрунтовані.

Сукупний наслідок тривалої відсутності фізичних навантажень, неодноразових порушень правил гігієни, відсутності контакту з зовнішнім світом і невизначеності стосовно того, чи задовольнятимуться його основні потреби, обов’язково викликав страждання в заявника.

Коли держава вилучає майно громадян для своїх потреб, досить важко погодити суму компенсації. Спори можуть тривати десятиліттями, а остаточна компенсація завданої матеріальної та моральної шкоди все одно буде замалою. Тоді на допомогу може прийти Євросуд.

Обґрунтованість тривалості провадження повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та критеріїв, викладених у прецедентній практиці ЄСПЛ. Зокрема, складності справи та поведінки заявника та держорганів.

Європейський суд з прав людини стикнувся з проблемою відсутності в Україні адекватного реагування з боку національних судів на аргументи заявників щодо обрання іншого ніж тримання під вартою заходу.

Попри те, що національне законодавство країни не передбачало можливості компенсації моральної шкоди за убивство солдата, батько загиблого відновив справедливість через Європейський суд з прав людини.