Практика ЄСПЛ. Український аспект

Український суддя ініціював провадження проти редакції газети «Гривна», яка опублікувала дві статті, присвячені тому, що у ВР затягували довічне призначення судді після обвинувачень в корупції.

Під час розгляду скарги на вирок суд вирішив не допитувати ще раз ключового свідка, який спочатку відмовився від показань, але згодом відкликав цю заяву.

Застосування у спорі з приводу правового статусу нерухомості норми зворотною силою, хоча це й відповідало національному закону, складало порушення права на справедливий судовий розгляд.

Непідтверджений статус біженця, можливість втечі, підроблений другий паспорт та квиток в іншу країну стали причиною для відмові особі у в’їзді в країну та її поміщення під варту як незаконного мігранта.

Перебуваючи під вартою, підозрюваний подав позов щодо умов утримання, але програв. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, він не подав копії скарги. Усунути цей недолік він, як стверджував, об’єктивно не міг. І на цій формальній підставі скаргу було відхилено.

Національні суди відмовили прийомній сім’ї, де дитина прожила близько дев’яти років у будь-якому наступному контакті з нею, коли біологічні батьки повернули собі опіку.

Рішення про арешт Навального не було обґрунтованим з огляду на той факт, що не існувало ризику втечі і спроби уникнути розслідування. Попри порушення умов попереднього запобіжного заходу, які були недостатньо визначеними.

Держава повинна визнавати і додержувати конфіденційність комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом в рамках відносин, пов’язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків.

Європейський суд з прав людини призначив € 20 тис. компенсації моральної шкоди батькові, який втратив право на контакт з його трьома дітьми, зокрема, через відмову призначити сімейну терапію і передбачувану невідповідну роботу органів соціального забезпечення.