Практика ЄСПЛ. Український аспект

Цілі заявників могли бути досягнуті в більш прямолінійний спосіб. Натомість вони витратили час на неправильну процесуальну тактику з метою скоріше затягнути провадження, ніж отримати рішення.

Іноді, навіть за очевидних обставин загибелі особи і наявності релевантної практики щодо відповідальності держави у таких випадках, Європейський суд з прав людини не знаходить порушень Конвенції.

Навіть до відкриття провадження у кримінальній справі особа може мати гарантії підозрюваного за змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В Україні досудилися до того, що ЄСПЛ вже ледь не автоматично ухвалює рішення щодо надмірної тривалості судових проваджень, особливо не вдаючись в обставини справ.

Розміщення особи під вартою разом з іншими людьми, що знаходилися на карантині через Covid-19, а також неможливість забезпечити доступ до правничої допомоги через карантинні заходи, складали порушення конвенційних гарантій.

У Страсбурзі вкотре довели, що державні службовці мають більш спокійно ставитися до критики та образ у засобах масової інформації, а спроби компенсувати в суді завдану моральну шкоду може порушувати право на свободу вираження поглядів.

У разі загибелі людини через чиюсь халатність у належному розслідуванні інциденту не зацікавлений ніхто, крім родичів. Та й ті нечасто домагаються справедливості у національних судах. Тож остання надія залишається за ЄСПЛ.

Оскільки підприємство застосовувало певну систему на своєму заводі, яка пізніше стала об’єктом авторського права третьої особи, у такого підприємства залишається право попереднього користувача. Але чи вправі цей користувач використовувати систему на своїх інших заводах?

Навіть якщо правоохоронці на 100% переконані у винності підозрюваного, їм все одно слід належним чином обгрунтовувати необхідність застосування і подовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Бо обвинувальний вирок не виправдає факт порушення конвенційних гарантій під час досудового розслідування.