Матеріал присвячений аналізу допустимості суто віртуальних судових засідань у провадженнях кримінального характеру крізь призму стандартів статті 6 Європейської конвенції з прав людини. На матеріалі рішення ЄСПЛ у справі Stephan Kucera v. Austria (2025) розкривається поетапний підхід Суду до оцінки правової підстави, легітимної мети, ефективної участі, публічності та конфіденційності захисту у повністю дистанційному форматі слухання. Окрему увагу приділено можливостям імплементації сформованого «Kucera-тесту» в українське процесуальне право, зокрема у провадженнях за КУпАП, з урахуванням розвитку електронного правосуддя та підсистем ЄСІТС.