ЄСПЛ не знайшов порушень у рішенні про екстрадицію з РФ до Білорусі заочно засудженого за хабарі

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

19 Липня 2019
|
500
|

рішення ЄСПЛ у справі «Кіслов проти Росії» (№ 3598/10)

Європейський суд з прав людини визнав, що російська прокуратура незаконно продовжила утримання в СІЗО білоруського громадянина, який чекав на екстрадицію, за що присудив йому 10 тис. євро.

Заявник покинув Білорусь через кримінальне переслідування

Юрист Владімір Кіслов проживав в м Мінську і працював на держслужбі. У червні 2004 року його звільнили з мінської райспоживспілки з ініціативи голови району. Згодом юрист повідомив в різні державні інстанції і ЗМІ про незаконне присвоєння чиновником грошових коштів, а також про причетність до цього інших посадових осіб Білоруського кооперативного союзу. В результаті було порушено кримінальну справу стосовно двох підозрюваних.

Через деякий час сам Кіслов піддався кримінальному переслідуванню за отримання хабаря – йому було заборонено залишати своє місце проживання. В ході декількох судових засідань він заявляв про сфабрикований характер обвинувачення. Він також звернувся, зокрема, в місцеве відділення ОБСЄ з вимогою направити представника організації на судовий процес у відношенні нього.

27 березня 2005 року Кіслов поїхав в Росію, мотивуючи свій від’їзд з Білорусі переслідуваннями з боку місцевих правоохоронців. Вже на наступний день мінський районний суд розпорядився про затримання юриста. Надалі суд заочно засудив його до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна за отримання хабаря і підробку офіційного документа. Згодом вищий суд в порядку нагляду зменшив термін тюремного ув’язнення до 4 років.

Втеча від влади через побоювання екстрадиції

Після прибуття в Росію в 2005 році Кіслов не став звертатися за отриманням статусу біженця або тимчасового притулку. У липні 2009 року він був затриманий правоохоронними органами і поміщений в слідчий ізолятор на 40 днів для отримання запиту про видачу злочинця.

Тоді в бесіді з помічником прокурора м Санкт-Петербурга затриманий розповів про незаконне переслідування з боку білоруської влади. Через страх за своє життя і можливе незаконне позбавлення волі він заперечував проти екстрадиції, якої згодом стала домагатися білоруська прокуратура.

У серпні 2009 року термін тримання заявника під вартою в СІЗО був продовжений прокуратурою до листопада того ж року. Кіслов оскаржив відповідну постанову в суді, назвавши її незаконною у зв’язку з відсутністю у прокурора повноважень щодо продовження строків тримання під вартою. Вищі суди підтримали рішення першої інстанції, проте заявник продовжував перебувати в слідчому ізоляторі.

2 жовтня 2009 року Генпрокуратура РФ схвалила запит білоруської сторони на екстрадицію Кіслова. У зв’язку з цим Санкт-Петербурзька прокуратура звернулася до суду з клопотанням про продовження затриманому запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Суд відмовився задовольняти запит у зв’язку з тим, що такий документ подається протягом двох місяців після затримання людини. Кіслов був звільнений з-під варти в залі суду.

Далі він зробив спробу оскарження рішення про екстрадицію в суді. У суді першої інстанції його адвокат посилався на погіршення стану додержання прав в Республіці Білорусь і висловив побоювання, що його довіритель може піддатися нелюдському поводженню в разі його видачі білоруській владі. Проте суд підтримав рішення про екстрадицію Кіслова. У свою чергу, Верховний Суд вказав, що розгляд справи в білоруському суді за відсутності заявника не порушив його прав, оскільки в судовому процесі взяв участь його адвокат. Вища судова інстанція також відхилила довід про порушення прав людини в РБ.

Надалі Кіслов сховався від російської влади, і його місцезнаходження досі невідоме. Виходячи з останньої інформації ЄСПЛ станом на березень 2016 р заявник все ще перебував на території РФ.

Зміст скарги і заперечення Уряду

У скарзі до Європейського Суду Кіслов стверджував про те, що він піддався ризику жорстокого поводження в зв’язку з рішенням про екстрадицію в Білорусь, де він був несправедливо засуджений до тюремного ув’язнення. Він також заявляв про відсутність ефективних правових засобів для оскарження незаконного вироку, винесеного білоруським судом, і про необґрунтоване тримання його в російському СІЗО з серпня по листопад 2009 року.

В обґрунтування своїх вимог він посилався на порушення ст. 3 (заборона катування), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 6 (право на справедливий судовий розгляд) і ст. 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В запереченнях на скаргу Уряд РФ стверджував про те, що в запиті на екстрадицію генпрокурор РБ, зокрема, вказував на відсутність факту переслідування заявника в тому числі з політичних мотивів. Російська сторона визнала достатніми гарантії білоруської влади про відсутність негативних ризиків в зв’язку з поверненням їм Кіслова. Крім того, він указав на недоведеність заявником факту погроз на його адресу з боку білоруської влади за різними підставами, включаючи політичні переконання.

При цьому уряд вказав на несанкціоноване перебування Кіслова на території РФ, а також на те, що він мав усі ефективні засоби правового захисту для оскарження рішень російських судів про його екстрадицію.

Кіслов у відгуку на заперечення посилався на різні доповіді ООН щодо незадовільного стану прав і свобод людини в Республіці Білорусь. Він вважав, що білоруська влада обов’язково «помстяться» йому за його скарги в ОБСЄ, ЄСПЛ і ООН. Крім того, заявник стверджував про те, що російська сторона безпідставно довірилася обіцянкам білоруської влади, які не гарантували відсутність ризику жорстокого поводження з ним в разі його екстрадиції.

Висновки ЄСПЛ

Після вивчення матеріалів скарги Європейський Суд наголосив, що Кіслов в даний час продовжує переховуватися від влади і, найімовірніше, все ще знаходиться в Росії, тому йому до цих пір загрожує екстрадиція до Республіки Білорусь. У зв’язку з цим Суд визначив коло обставин, які потребують його оцінці. До нього увійшли встановлення факту наявності реальної загрози жорстокого поводження із заявником в Республіці Білорусь; належна перевірка тверджень про це російською владою і обгрунтованість висновків.

При оцінці нелюдських умов ЄСПЛ виходив з того, що заявник мав на увазі жорстоке поводження з ним в білоруському ізоляторі з боку представників влади, а також сам факт винесення йому незаконного вироку. При цьому Страсбурзький суд зробив висновок, що доповідь ООН по Республіці Білорусь, на яку посилався Кіслов, стосувалася переслідування місцевою владою політичних опозиціонерів, тому вони не мали прямого відношення до ситуації заявника. ЄСПЛ також вказав, що загальна ситуація в Білорусі в 2009-2010 рр. не свідчить про можливі порушення ст. 3 Конвенції в разі екстрадиції заявника.

У зв’язку з цим Європейський Суд дійшов висновку про те, що Кіслов не піддавався реальному ризику жорстокого поводження в Республіці Білорусь ні в 2010 р, ні в даний час. ЄСПЛ також зазначив недоведеність конкретних обставин, що свідчать про загрози застосування білоруською владою стосовно нього катувань або покарання, що суперечать ст. 3 Конвенції. З огляду на це Суд дійшов висновку, що екстрадиція заявника не порушить ст. 3 Конвенції, він також не виявив порушень її ст. 13.

Щодо судового розгляду у кримінальній справі ЄСПЛ зазначив, що, незважаючи на те що він не був повністю бездоганним, його не можна вважати кричуще несправедливим. У зв’язку з цим Суд відхилив довід заявника про порушення ст. 6 Конвенції, а також у сукупності зі ст. 13 зазначеного акта.

У той же час Європейський Суд дійшов висновку про незаконний характер утримання Кіслова в російському слідчому ізоляторі в період з 16 серпня по 13 листопада 2009 року. Як пояснив ЄСПЛ, національні суди самі визнали факт порушення прав заявника в даному випадку. З урахуванням вищезгаданого були виявлені порушення п. 1, 4, 5 ст. 5 Конвенції, а заявнику було присуджено 10 тис. євро як компенсацію моральної шкоди.

Окрема думка

Постанова ЄСПЛ містить окрему думку судді від Іспанії Марії Елосегі, в якому вона пояснила, чому більшість суддів Страсбурзького суду відмовилися виявляти порушення ст. 3 Конвенції. Так, вона зазначила, що можливість жорстокого поводження в зв’язку з ситуацією в країні, що приймає, сама по собі не тягне за собою порушення.

Марія Елосегі також пояснила, що після детального аналізу обставин справи ЄСПЛ переконався у відсутності ризику жорстокого поводження із заявником у зв’язку з його екстрадицією до Республіки Білорусь. На її думку, Кіслов не довів свою приналежність до будь-якої політичної, релігійної або етнічної групи, яка могла б піддатися переслідуванням у себе на батьківщині. Суддя від Іспанії, крім того, зазначила недоведеність заявником «сфабрикованого» характеру його кримінальної справи за отримання хабаря.

Зинаїда Павлова, АГ

 

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Кіслов проти Росії» (№ 3598/10) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту