З документом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 105 (2019)
26.03.2019

Haghilo проти Кіпру (заява № 47920/12)

Заявник, Mustafa Haghilo, є громадянином Ірану, який народився в 1973 році і зараз мешкає в Вірменії. Справа стосувалася його тримання під вартою для очікування депортації протягом більш ніж 18 місяців у трьох відділках поліції Кіпру.

Пан Haghilo залишив Іран у березні 2011 року і незаконно в’їхав на Кіпр. Незабаром після цього він був заарештований в аеропорту Ларнака під час спроби вилетіти в  Лондон за підробленим паспортом і був взятий під варту.

У квітні 2011 року Міністерство внутрішніх справ повідомило його про рішення щодо його депортації, оскільки він був незаконним іммігрантом. З того часу його утримували в приміщеннях для тримання під вартою затриманих іммігрантів в різних відділках поліції. Він був звільнений у жовтні 2012 року, оскільки він не був депортований протягом 18-місячного терміну згідно з відповідною директивою Європейського Союзу, яка була перенесена в національне законодавство.

Раніше його ненадовго звільняли після судового розгляду у Верховному суді у грудні 2011 року, оскільки він встановив, що його тримання під вартою було незаконним від жовтня 2011 року, але був негайно повторно заарештований під час виходу з суду і затриманий на тих самих підставах, що і в попередніх наказах про його депортацію.

Пан Haghilo оскаржив законність нових наказів про тримання під вартою та депортацію в Верховному суді, але його звернення було відхилене у липні 2012 року. Верховний суд підтвердив це рішення в 2018 році по апеляції зазначивши, що він тим часом залишив Кіпр і поїхав у Вірменію за своєю власною волею і вже не мав законних інтересів у продовженні розгляду його апеляції.

Посилаючись, зокрема, на статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Європейської конвенції з прав людини пан Haghilo скаржився на те, що його тримали під вартою в невідповідних умовах, які не були призначені для тривалого тримання під вартою.

Також, посилаючись, зокрема, на статтю 5 §1 (право на свободу та безпеку) він стверджував, що його тримання під вартою з квітня 2011 року до жовтня 2012 року було незаконним, а також те, що він не мав ефективного засобу правового захисту в своєму розпорядженні для оскарження законності його тримання під вартою.

Порушення статті 3 (таке, що принижує гідність, поводження) – щодо умов тримання під вартою

Порушення статті 5§1

Справедлива сатисфакція: 30 000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 4124 євро відшкодування видатків та витрат.