Справа «Делі проти Молдови»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

25 Жовтня 2019
|
339
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий секретарем Суду
ЄСПЛ 361 (2019)
22.10.2019

Неупередженість молдавського судді у суперечці з адвокатом викликала занепокоєння

У сьогоднішньому рішенні Палати у справі Deli проти Республіки Молдова (заява № 42010/06) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив два порушення статті 6§1 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий судовий розгляд).

Справа стосувалася передбачуваної суперечки між адвокатом та суддею під час судового розгляду, яка викликала в адвоката побоювання щодо  упередженого ставлення до нього та його клієнта, з одного боку, і твердження судді про те, що він намагався підтримувати порядок у суді зіткнувшись з поведінкою адвоката, що порушує порядок судового засідання – з іншого боку. Адвокат, заявник у цій справі, раніше відкривав провадження в національних судах для того, щоб поскаржитися на його засудження за неповагу до суду та на упередженість судді, але безуспішно.

Суд виявив, зокрема, що в незалежного спостерігача виникли законні занепокоєння щодо неупередженості судді. Національні суди відхилили твердження заявника про упередженість в цілому без жодного аналізу або реальної перевірки фактів. Крім того, були процесуальні недоліки, оскільки суддя мав службові обов’язки як прокурора, так і судді під час виявлення неповаги до суду заявником.

Суд також постановив, що апеляційний суд, який розглядав справу щодо неповаги до суду, не викликав належним чином заявника, в той час як характер його правопорушення та твердження проти судді вимагали, щоб суд заслухав його особисто.

Основні факти

Заявник, Teodor Deli, є громадянином Молдови, який народився в 1960 році і мешкає в м. Кишинів.

15 червня 2006 року пан Deli представляв сторону (X.) у цивільному процесі. За словами пана Deli, суддя В., розглядаючи справу самостійно, дозволив адвокату супротивної сторони залякувати його клієнта і коли він намагався втрутитися, суддя  ображав його , почав погрожувати і наприкінці виявив неповагу до суду.

Протокол судового засідання показав, що пан Deli ображав захисника супротивної сторони і порушував порядок судового засідання.

Пан Deli висунув заперечення проти запису повідомивши, що він був неточним і суддя наказав помічнику суду не записувати їх суперечку. Він не отримував відповіді на ці заперечення або рішення суду щодо їх вирішення.

Під час слухання пан Deli подав запит про відвід судді. Інший суддя відхилив запит того ж дня, оскільки він виявив, що підстави, на які він посилався, не відповідали жодній підставі для відводу судді відповідно до національного законодавства. Тоді пан Deli подав касаційну скаргу, яка була відхилена апеляційним судом м. Кишинів. Зазначивши, що пан Deli був викликаний на судове засідання по справі, апеляційний суд підтвердив висновок  суду нижчої інстанції не надаючи додаткової інформації.

Згодом цивільний судовий процес був врегульований.

Скарги, процедура та склад Суду

Посилаючись на статтю 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) пан Deli скаржився на те, що суддя В. не був неупередженим і надавав перевагу іншій стороні. Він також стверджував, що апеляційний суд м. Кишинів не викликав його належним чином та не надав достатньо підстав для відхилення його апеляції.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 29 серпня 2006 року.

Рішення було прийняте палатою з семи суддів в наступному складі:

Robert Spano (Ісландія), Голова,

Marko Bošnjak(Словенія),

Valeriu Griţco (Республіка Молдова),

Egidijus Kūris (Литва),

Ivana Jelić (Чорногорія),

Arnfinn Bårdsen  (Норвегія),

Darian Pavli (Албанія),

а також Stanley Naismith, секретар Секції.

Рішення Суду

Спочатку Суд повторив, що в демократичному суспільстві було надзвичайно важливо, щоб суди викликали довіру. Таким чином, якщо існували будь-які законні підстави для сумнівів в неупередженості судді у справі, то суддя повинен заявити про відвід.

Суд зазначив, що він мав суб’єктивний і об’єктивний тест на упередженість. У цій справі заявник стверджував, що суддя В. був упередженим через їх суперечку (суб’єктивна точка зору) та тому, що він одночасно висував звинувачення проти заявника та приймав рішення щодо цих звинувачень (об’єктивна точка зору).

Стосовно суб’єктивного тесту він зазначив, що незважаючи на те, що заявник застосував усі засоби, які були в ого розпорядженні для оскарження упередженості судді у цій справі, жоден з них не діяв в цій справі.

Національні суди відхилили твердження заявника про упередженість в цілому без жодного аналізу або реальної перевірки фактів Зокрема, запит заявника про відвід судді В. був відхилений іншим суддею у рішенні, в якому не було  жодних коментарів щодо звинувачення в упередженості, а також не було дослідження альтернативних фактів. Крім того, апеляційний суд м. Кишинів підтвердив висновок  суду нижчої інстанції не надаючи додаткової інформації. Для незалежного спостерігача така ситуація може вважатися такою, що викликає законні занепокоєння щодо можливості упередженості.

Стосовно об’єктивного тесту, Суд встановив, що в справі заявника про неповагу до суду суддя В. мав службові обов’язки як прокурора, так і судді під час виявлення неповаги заявником до суду, а також те, що не існувало достатньо гарантій для виключення законних побоювань щодо впливу такої процедури на неупередженість судді. Жодне з наступних судових рішень не виправило цю ситуацію тому, що вони не містили жодних підстав.

Тому Суд постановив, що мало місце порушення статті 6 §1стосовно неупередженості судді В.

Наприкінці, хоча уряд стверджував, що заявник був викликаний на слухання, що було підтверджено реєстром національного суду, в матеріалах справи не було жодних доказів того, що заявник фактично отримав судові повістки, як цього вимагає національне прецедентне право. Тому Суд виявив наступне порушення статті 6 § 1.

З урахуванням вищезазначеного Суд також постановив, що в скарзі заявника про передбачувану відсутність підстав для відхилення його апеляції не виникало жодного окремого питання відповідно до статті 6§1.

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Республіка Молдова повинна виплатити заявникові 1500 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди та 17 євро відшкодування видатків та витрат.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту