Справа «Байчич проти Хорватії»

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової.

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

10 Листопада 2020
|
126
|

З релізом мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ, 278, (2020)
08.10.2020

Відсутність порушення права не бути притягненим до суду або покараним двічі в справі про порушення правил дорожнього руху

У сьогоднішньому рішенні Палати в справі Bajčić проти Хорватії (заява № 67334/13) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив відсутність порушення статті 4§ 1 Протоколу № 7 (право не бути притягненим до суду або покараним двічі) Європейської конвенції з прав людини.

Справа стосувалася скарги заявника на те, що він був двічі притянений до суду та покараний двічі за одне і те ж правопорушення. Зокрема, він спочатку був визнаний винним в провадженні за незначне правопорушення перевищення швидкості, а згодом – у кримінальному провадженні за спричинення ДТП зі смертельними наслідками. В першому провадженні йому був призначений штраф, а в другомувін отримав вирок до тюремного ув’язнення.

На думку Суду, цілі покарання, за допомогою яких розглядалися різні аспекти однієї і тієї ж поведінки, повинні розглядатися як єдине ціле. У справі заявника такі цілі були реалізовані за допомогою двох додаткових наборів проваджень, які були достатньо пов’язані по суті та в часі для того, щоб вважатись частиною невід’ємної схеми санкцій відповідно до законодавства Хорватії за недотримання ним правил безпеки дорожнього руху, які в результаті спричинили ДТП зі смертельними наслідками.

Отже, Суд не встановив жодного зловживання правом держави призначати покарання у справі заявника. Він також не міг дійти висновку, що заявник зазнав будь-якого непропорційного упередженого ставлення внаслідок дублювання провадження та штрафів.

Основні факти

Заявник,  Санджин Байчич (Sanjin Bajčić), є громадянином  Хорватії 1966 року народження.

В жовтні 2004 року заявник, який їхав з перевищенням дозволеної швидкості, спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в якій загинула особа.

У липні 2006 року Суд з розгляду незначних правопорушеь м. Рієка призначив йому штраф за перевищення дозволеної швидкості, керування несправним автомобілем та за залишення місця події не повідомивши поліцію. Він також отримав заборону керування транспортним засобом на шість місяців та п’ять штрафних балів в посвідченні.

Тим часом, у червні 2005 року державна прокуратура м. Рієка обвинуватила заявника у скоєннікримінального правопорушення спричинення ДТП зі смертельними наслідками. В березні 2011 року муніципальний суд м. Рієка визнав його винним та засудив до одного року та шести місяців позбавлення волі. Рішення було підтверджене по апеляції, апеляційний суд відхилив його аргумент про те, що він вже був покараний Судом з розгляду незначних правопорушень.

Апеляційний суд постановив, що злочин, про який йде мова, що спричинив небезпеку для дорожньогоруху та, в кінцевому підсумку, смерть, не був кваліфікований як незначне правопорушення, тому йому не було пред’явлене обвинувачення по суті з тими самими фактами. Наступні апеляції до Верховного суду та Конституційного суду були безуспішними.

Скарги, процедура та склад Суду

Покладаючись на статтю 4 §1 Протоколу № 7 (право не бути притягненим до суду або покараним двічі) Конвенції заявник скаржився на те, що він двічі був притягнутий до судової відповідальності і покараний за одне і те ж правопорушення.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 13 жовтня 2013 року.

Рішення було прийняте Палатою з семи суддів в наступному складі:

Krzysztof Wojtyczek (Польща), Голова,

Ksenija Turković (Хорватія),

Linos-Alexandre Sicilianos (Греція),

Armen Harutyunyan (Вірменія),

Pauliine Koskelo (Фінляндія)

Tim Eicke (Сполучене Королівство),

Raffaele Sabato (Італія),

а також Abel Campos, Секретар Секції.

Рішення Суду

Суд повторив, що метою статті 4 Протоколу No 7 є запобігання несправедливості притягнення особи до відповідальності або покарання двічі за одну і ту ж злочинну поведінку. Заборона, передбачена цією статтею, стосувалася переслідування в судовому порядку або судового розгляду другого «злочину», оскільки останній виник з ідентичних фактів або фактів, які були по суті однаковими.

Факти, за які заявник був покараний в провадженні за незначне правопорушення, пов’язане з керуванням несправним автомобілем та залишенням місця події не повідомивши поліцію, не були охоплені наступними звинуваченнями в скоєнні кримінального правопорушення, і тому їх було неможливо розглядати як по суті ті ж самі факти, за які згодом він був покараний в кримінальному провадженні.

З іншого боку, перевищення швидкості мало центральне значення для засудження заявника впровадженні за незначне правопорушення та складало важливу частину обвинувачення його в скоєнні кримінального правопорушення та засудження у кримінальному провадженні за спричинення ДТП зі смертельними наслідками.

Такі подвійні провадження не були заборонені статтею 4 Протоколу № 7 за умови, що вони були «достатньо тісно пов’язані по суті та в часі» для того, щоб продемонструвати, що вони формують інтегрований та послідовний підхід до правопорушення, про яке йде мова.

У справі заявника Суд встановив, що провадження та штрафи складали послідовне та пропорційне ціле.

Зокрема, провадження проти заявника було додатковим. Метою провадження у справі про незначне правопорушення було вирішення питання недотримання заявником правил дорожнього руху, зокрема,перевищення швидкості, та забезпечення громадської безпеки, в той час як метою кримінальногопровадження був розгляд та покарання за наслідки перевищення ним швидкості, а саме  – смерть пішохода.

Крім того, заявник міг передбачити, що проти нього будуть відкриті такі подвійні кримінальні провадження. Згідно з законодавством Хорватії за спричинення смерті в дорожньо-транспортній пригоді особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності в провадженні у справі пронезначне правопорушення. Поєднання провадження у справі про незначне правопорушення та кримінального провадження стало частиною загальноприйнятих на той час дій для призначення покарання за недотримання правил безпеки дорожнього руху та за необережне керування автомобілем, що спричинило ДТП зі смертельними наслідками.

Крім того, два провадження були відкриті практично одночасно, а потім тривали паралельно протягомще майже 14 місяців до липня 2006 року, коли покарання в провадженні у справі про незначнеправопорушення стало остаточним. Потім кримінальне провадження тривало ще шість років і десять місяців на чотирьох рівнях юрисдикції, цього періоду було недостатньо для того, щоб роз’єднати в часіпровадження у справах про незначні правопорушення та кримінальне провадження.

Наприкінці, Суд вважав, що між двома судами існував адекватний рівень взаємодії в обох провадженнях, а також те, що покарання, взяті разом, не змусили заявника нести надмірного тягаря, але були обмежені тим, що було суворо необхідним стосовно тяжкості правопорушення. Дійсно, він був засуджений до одного року і шести місяців позбавлення волі, в той час як максимальне покарання на той час за спричинення ДТП зі смертельними наслідками складало п’ять років.

Тому Суд не встановив жодного зловживання правом держави призначати покарання. Він також не міг дійти висновку, що заявник зазнав будь-якого непропорційного упередженого ставлення внаслідок дублювання провадження та штрафів. Скоріше, вони утворили частину цілісної схеми санкцій відповідно до законодавства Хорватії за недотримання правил безпеки дорожнього руху, що в результаті спричинило дорожньо-транспортну пригоду зі смертельними наслідками.

Таким чином,  стаття 4 Протоколу № 7 Конвенції не була порушена.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту