Постанови та рішення від 14 вересня 2017 року

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

20 Лютого 2018
|
1 218
|

Прес-реліз,

виданий Секретарем Суду

ЄСПЛ 276 (2017)

14.09.2017

Постанови та рішення від 14 вересня 2017 року

Європейський суд з прав людини сьогодні в письмовій формі повідомив про три рішення постанови 1 та чотири рішення 2: дві постанови палати підсумовані нижче; окремі прес-релізи були опубліковані для однієї іншої постанови в справі Ндіді проти Сполученого Королівства (заява № 41215/14.); з чотирма рішеннями можливо ознайомитися на HUDOC і вони не вказані в цьому прес-релізі.

Рішення французькою мовою нижче позначені зірочкою (*).

Матевосян проти Вірменії (заява № 52316/09)

Заявник, Алік Матевосян, є громадянином Вірменії, який народився в 1987 році і відбував покарання у виправній установі Нубарашен, коли він подав свою заяву до Суду. Справа стосувалася його скарги на відсутність ефективного розслідування його тверджень про жорстоке поводження офіцерів військової поліції.

У травні 2006 року пан Матевосян, який на той час проходив військову службу, був допитаний поліцією під час кримінального розслідування смерті одного з його колеги- військовослужбовця, А.Х., тіло якого було знайдене у лісі поряд з військовою частиною пана Матевосяна. Відповідно до матеріалів справи пан Матевосян був допитаний 2 травня 2006 року в місті Капан. Згодом його і іншого військовослужбовця, R.H., доправили в Управління військової поліції Міністерства оборони Єревану, де їх утримували під вартою до 12 травня 2006 року. R.H. зізнався, що він і Матевосян вбили А.Н. 17 травня 2006 року слідчий склав протокол про арешт вказавши, що Матевосян був заарештований того ж дня за підозрою в побитті та вбивстві A.H. Наступного дня йому був призначений адвокат. 20 травня 2006 року йому було пред’явлене обвинувачення в порушенні військової дисципліни за обтяжуючих обставин та вбивстві за обтяжуючих обставин.

Матевосян оскаржує факти, відображені у документах матеріалів справи. Він стверджує, що його доправили в Управління військової поліції м. Капан 1 травня і утримували там до 3 травня 2006 року. Згодом його помістили в ізоляційну виправну установу відділу військової поліції, де його утримували під вартою до 20 травня 2006 року. Протягом цього періоду за відсутності адвоката він зазнав катування співробітників військової поліції з метою примусу його зізнатися у вбивстві.

Зокрема, його неодноразово жорстоко били, тримали в ізоляторі і погрожували, що з його дівчиною та сестрою трапляться «погані речі».

Під час досудового ув’язнення у червні 2006 року Матевосян подав скаргу Генеральному прокурору на жорстоке поводження військової поліції. Після допиту декількох співробітників військової поліції слідчий у вересні 2006 року прийняв рішення не відкривати кримінальне провадження постановивши, що не існувало доказів злочину. Матевосян дізнався про це лише згодом після ознайомлення з матеріалами справи.

1 Відповідно до статей 43 і 44 Конвенції, постанови Палати не є остаточними. Протягом трьох місяців після винесення постанови Палати, будь-яка зі сторін може вимагати передання справи на розгляд Великої палати Суду. Після подання такого запиту, колегія із п’яти суддів розглядає питання чи, заслуговує справа наступного розгляду. У такому випадку Велика палата розгляне справу і винесе остаточне рішення. Якщо запит про передачу на розгляд відхилений, рішення Палати стане остаточним в той же день. Відповідно до статті 28 Конвенції, рішення, винесені Комітетом, є остаточними.

Після того, як судове рішення стає остаточним, його передають до Комітету міністрів Ради Європи для контролю його виконання. Більш докладну інформацію про процес виконання можливо знайти тут: www.coe.int/t/dghl/monitoring/execution

2 Рішення про визнання скарг неприйнятними і рішення про вилучення заяв з реєстру є остаточними.

У серпні 2007 року Матевосян був визнаний винним у вбивстві без обтяжуючих обставин і порушенні військових норм та засуджений до дев’яти з половиною років ув’язнення. R.H. також був визнаний винним і отримав термін ув’язнення. Матевосян подав апеляцію стверджуючи про свою невинуватість. У грудні 2007 року Апеляційний Суд підтвердив рішення. У липні 2008 року Касаційний суд задовольнив апеляцію Військової прокуратури з питань права, яка вимагала повторного оцінювання правопорушень. Справа була передана до Апеляційного суду, який у листопаді 2008 року змінив перший злочин на вбивство за обтяжуючих обставин та збільшив вирок пана Матевосяна до 15 років ув’язнення. Наступні апеляції з питань права, подані його адвокатом і ним самостійно – в яких він стверджував, що його били і катували співробітники військової поліції, і R.H. був змушений зробити заяви із зізнанням – були відхилені.

Посилаючись на статтю 3 (заборона катування та нелюдського або такого, що принижує гідність поводження) Європейської Конвенції з прав людини Матевосян скаржився на те, що органи влади не провели ефективне розслідування його тверджень про жорстоке поводження співробітників військової поліції під час перебування під вартою.

Порушення статті 3 ( розслідування).

Справедлива сатисфакція: 6000 євро (EUR) відшкодування моральної шкоди.

Боцца проти Італії (№ 17739/09) *

Заявник, Ермелінда Боцца, є громадянкою Італії, яка народилася в 1949 році і мешкає у місті Торре дель Греко (Італія). Справа стосувалася скарг пані Боцца на відхилення як поданої несвоєчасно час вимоги справедливої сатисфакції відповідно до Закону Пінто, а також на тривалість провадження.

У січні 1990 року, через декілька років після подання відповідної заяви, мати пані Боцца отримала право на щомісячну виплату пенсії у зв’язку інвалідністю разом зі спеціальною допомогою, наданою на підставі її часткової сліпоти. У жовтні 1994 року мати пані Боцца подала заяву для перерахунку її пенсії та відсотків за заборгованістю. Її заява була відхилена як подана несвоєчасно в березні 1998 року.

У березні 1999 року після смерті матері пані Боцца подала апеляцію проти цього рішення від свого власного імені та як спадкоємиця. 10 грудня 2002 року Суд м. Неаполь постановив, що пані Боцца мала право на перерахування суму, яке вона вимагала, а також на відсотки, які складали 12 240, 26 євро (EUR). Це рішення стало остаточним 25 січня 2004 року, але не було виконане відповідними органами влади. 14 червня 2004 року пані Боцца подала платіжне доручення Національному агентству із соціального забезпечення. 25 січня 2005 року вона отримала наказ про накладення арешту на майно для всіх її заяв від судового виконавця м. Неаполь.

У травні 2005 року пані Боцца подала апеляцію до Апеляційного суду м. Рим зі скаргою на надмірну тривалість провадження. Стосовно прийнятності її апеляції вона стверджувала, що згідно із Законом Пінто від 2001 року «остаточним рішенням національного суду», яке необхідно враховувати, було рішення виконавчого судді від 25 січня 2005 року. Як наслідок вона стверджувала, що крайній строк в 6 місяців для подання вимоги справедливої сатисфакції повинен починатися з цієї дати. У травні 2006 року Апеляційний суд визнав апеляцію пані Боцца неприйнятною, вважаючи, що остаточним рішенням національного суду, яке повинне бути враховане, було рішення суду м. Неаполь від 10 грудня 2002 року, яке стало остаточним 25 січня 2004 року. Касаційний суд підтвердив це рішення у вересні 2008 року.

Посилаючись на статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд) Конвенції пані Боцца скаржилась на надмірну тривалість цивільного провадження, в якому вона була стороною, а також на той факт, що її вимога відшкодування була відхилена як подана несвоєчасно.

Порушення статті 6 § 1 (тривалість провадження).

Справедлива сатисфакція: 3000 євро відшкодування моральної шкоди та 1500 євро відшкодування видатків і витрат.

Цей прес-реліз є документом, підготовленим Секретаріатом. Він не зобов’язує Суд. Рішення, постанови і додаткову інформацію про Суд можливо знайти на інтернет-сторінці www.echr.coe.int. Для отримання прес-релізів Суду підпишіться тут: www.echr.coe.int/RSS/en або слідкуйте за нами в Twitter @ECHR_Press.

Контакти для преси

[email protected] | тел: +33 3 90 21 42 08

Трейсі Тьорнер-Третц (тел: + 33 3 88 41 35 30)

Ніна Саломон (tel: + 33 3 90 21 49 79)

Деніс Ламберт (тел: + 33 3 90 21 41 09)

Інджи Ертекін (тел: + 33 3 90 21 55 30)

Європейський суд з прав людини був створений в Страсбурзі державами-членами Ради Європи в 1959 році для розгляду порушень Європейської конвенції з прав людини 1950 року.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту