У сучасних авторитарних і гібридних режимах обмеження прав людини дедалі частіше набувають не поодинокого, а кампанійного характеру: кримінальні процедури, фінансові обмеження та регуляторні «ярлики» застосовуються синхронно, створюючи кумулятивний репресивний ефект. Рішення Європейського суду з прав людини у справі Anti-Corruption Foundation (FBK) and Others v. russia стало одним із найбільш системних прикладів того, як Суд розпізнає і кваліфікує такі практики через призму статті 18 Конвенції як зловживання владою з прихованою політичною метою. Саме цей підхід і є ключем до розуміння наведеного нижче аналізу.