Справа не може бути негласною, навіть якщо в ній фігурують секретні матеріали

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

17 Вересня 2019
|
478
|

Справа не може бути негласною, навіть якщо в ній фігурують секретні матеріали

Знайомство заявника з каральною юстицією завершилося порушенням трьох статей. Помилились і судді, і «пенітенціарники». Так, довічне позбавлення волі дістав колишній член парламенту. А тепер влада завинила йому компенсацію, хоч він і продовжує відбувати покарання.

«Лефортово», «Білий лебідь», Страсбург

Ще зовсім недавно заявник у справі «Izmestyev v. Russia» балотувався в президенти, а через 2 роки на нього як на організатора кількох гучних убивств указав їх виконавець. Ігоря Ізмєстьєва відразу арештували, переймаючись тим, що той, використовуючи свої політичні ресурси, намагатиметься тиснути на учасників провадження.

Обвинувачення проти нього сформулювали дійсно вражаюче: більше ніж 10 років злочинного «стажу», організація 7 вбивств і терористичних актів. Увесь цей час (приблизно 3 роки) слідчим дозволяли тримати заявника під вартою, аргументуючи це складністю справи. Коли ж суд призначив попереднє слухання, було вирішено вести процес у закритому режимі.

Гриф «Секретно» справа дістала через те, що публічні слухання, на думку законників, могли розкрити державну таємницю або іншу важливу інформацію, захищену федеральним законом. Потім з утаємниченого процесу прибрали присяжних — через відсутність одного із засідателів, якому чомусь не змогли знайти заміни.

І.Ізмєстьєв наполягав на гласності процесу, вважаючи, що розглядати його справу можна було відкрито, за винятком деяких документів. Разом з тим він називав секретність незаконною, тому й просив суд передати провадження до прокуратури.

Це не завадило трьом суддям винести йому вирок — довічне позбавлення волі. Тому зі слідчого ізолятора «Лефортово» його конвоювали до виправної колонії із суворим режимом та поетичною назвою «Білий лебідь».

Невиправлена негласність

Як у місці тримання під вартою, так і в місці відбування покарання І.Ізмєстьєва спіткали і нелюдські умови тримання та перевезення, і безперервне відеоспостереження в камері, і дозвіл, а подекуди й заборона на нечасті побачення з близькими родичами через скло. Констатація цього всього Європейським судом з прав людини потягла на порушення ст.3, §3 ст.5 та ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Утім, ще на початку розгляду справи перед правами людини завинили судді, які вирішили закрити процес.

Хоча представники уряду стверджували, що заявник не оскаржував рішення про негласність процесу, в ЄСПЛ узяли до уваги й цей аспект справи, оскільки рішення в цій частині, за процесуальним законодавством, не можна оскаржити. І.Ізмєстьєв стверджував, що 4 документи з грифом «Секретно» врешті-решт так і не розглядалися на судовому засіданні, про них не було згадки і в рішенні, якого ніхто так і не побачив.

Євросуд констатував, що влада може мати законний інтерес у збереженні конфіденційності секретних документів, але юстиція була забов᾽язана визначити, чи розгляд за зачиненими дверима «абсолютно необхідний». Однак рішення про негласність процесу прийняли лише через кілька засекречених документів. При цьому жодним чином не підтверджувався той факт, що документи, про які йде мова, були пов’язані з предметом розгляду та що їх наявність має величезне значення. До того ж перша інстанція навіть не розглядала питання щодо обмеження доступу до документів.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що непублічність розгляду не знайшла свого виправдання. Тому також було констатовано недотримання §1 ст.6 конвенції.

Наостанок у Страсбурзі нагадали про обов’язок Верховного суду РФ виправляти такі помилки попередніх інстанцій. Щоправда, про розпуск присяжних не згадали, вочевидь, він відбувся законно.

У сукупності із зазначеним порушеннями І.Ізмєстьєв став жертвою недотримання владою чотирьох статей конвенції, за що отримає моральну компенсацію в сумі €10 тис. та €2 тис. на судові витрати. Тільки от розгляд його клопотання про помилування дав негативний результат. А наступне таке прохання він зможе подати тільки через 25 років.

Анна Линдіна, «Закон і Бізнес»

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту