Організаторів вебкам-бізнесу прирівняли до сутенерів. ЄСПЛ нагадав правила кваліфікації

Avatar
ECHR: Ukrainian Aspect

автор

10 Червня 2021
|
1 880
|

рішення єспл у справі «Барабой і Габура проти Молдови»

Еротичне шоу можна віднести до акту проституції, оскільки клієнти можуть отримати сексуальне задоволення в результаті роботи моделей, яким платили за ці дії гроші. Грунтуючись на такому висновку держоргану, організаторів онлайн-розваг засудили за сутенерство. ЄСПЛ не погодився з таким підходом.

Проституція чи порнографія?

Думітру Барабой і Валерія Габура організували нехитрий бізнес. Вони наймали молодих дівчат-моделей, які влаштовували перед веб-камерою еротичні шоу для іноземців. Глядачі, зрозуміло, платили за таке задоволення.

Та от прокуратура подивилася на це видовище під іншим кутом зору й обвинуватила парочку в сутенерстві. За її клопотанням суд узяв обвинувачених під варту на 30 днів.

Молоді «підприємці» спробували довести, що їх не можна обвинувачувати в сутенерстві, оскільки найняті моделі не займалися проституцією. Мовляв, прокурор і суд застосували широке тлумачення положень КК. І максимум, у чому притягнуті до відповідальності були винні, то це в розповсюдженні порнографії.

Незабаром районний суд Кишинева визнав обох винними за пред’явленим обвинуваченням і засудив до 3 років позбавлення волі умовно. При цьому суд скористався експертною думкою Державного агентства із захисту моральності, наданою двома роками раніше.

У ній стверджувалося, що еротичне шоу можна віднести до «акту проституції, оскільки клієнти можуть отримати сексуальне задоволення в результаті роботи моделей», яким платили за ці дії гроші. Виходячи з того, що організатори трансляцій отримували дохід від такої діяльності, це, на думку захисників моралі, можна розглядати як сутенерство.

До речі, проституція в Молдові не є злочином, а вважається правопорушенням, покаранням за яке є штраф або громадські роботи. Натомість сутенерство кваліфікується за ст.220 КК й передбачає позбавлення волі на строк до 10 років. Цей злочин визначається як заохочення чи спонукання іншої людини до заняття проституцією або отримання доходу в результаті того, що інша особа займається проституцією.

Утім, Д.Барабой і В.Габура не були першопрохідцями на цьому шляху. Ті громадяни Молдови, яких раніше спіймали на занятті відеоеротикою, вже дійшли в оскарженні до Конституційного суду. А там не побачили в таких шоу складу проституції. Як зазначено в рішенні КС, «зважаючи на відсутність фізичного контакту, факт участі в еротичному відеочаті не можна вважати проституцією», але доречно кваліфікувати як розповсюдження порнографії.

Ґрунтуючись на тлумаченні КС, Верховний суд повернув справу на перегляд. В апеляційній інстанції перекваліфікували обвинувачення на розповсюдження порнографії, та, оскільки це правопорушення віднесено до проступків, припинили провадження у зв’язку зі збігом строку давності.

Дебати про контакти

Однак тепер постало питання про законність первісного тримання під вартою. На думку Д.Барабоя і В.Габури, позбавлення їх волі не було основане на розумній підозрі в тому, що вони скоїли злочин, як того вимагають §§1 і 3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тим більше що Європейський суд з прав людини у 2018 році вже виносив рішення на користь заявників у аналогічній справі «Litschauer v. the Republic of Moldova».

Тоді ЄСПЛ зазначив, що у світлі дебатів про те, чи є виступи в еротичному відеочаті сексуальними контактами, від заявника не можна було очікувати, що він зможе передбачити наслідки своєї поведінки.

Так, у коментарі до КК, відредагованому у 2005 році, у розділі, присвяченому злочину сутенерства, проституція описується як участь у сексуальних контактах за плату.

У рішенні суду першої інстанції в аналогічній справі зазначається, що в кримінальному законодавстві відсутнє офіційне тлумачення поняття «проституція», не міститься й визначення поняття «статевий контакт». І хоча, на думку суду, онлайн-трансляція еротичних шоу може приносити сексуальне задоволення, це не є «сексуальним контактом», що підпадає під дію КК. Адже істотним елементом «сексуального контакту» є «фізичний контакт між двома тілами».

На цій підставі суд першої інстанції виправдав обвинувачуваних у сутенерстві. Правда, пізніше апеляційний суд скасував той вирок. Суперечливою була судова практика і в інших аналогічних справах.

«Неякісний» закон

У рішенні від 27.04.2021 у справі «Baraboi and Gabura v. the Republic of Moldova» Суд зазначив, що уряд не навів жодних аргументів, які дозволили б відступити від раніше зробленого висновку. Навпаки, рішення національних судів тільки зміцнили висновок, що законодавство залишалося неясним і дискусії про кваліфікацію таких діянь тривали.

Представники держави побудували свій захист на окремій думці двох суддів ЄСПЛ у «справі Litschauer», які голосували проти. Зокрема, доводилося, що факти в цій справі мали місце пізніше. Отже, заявники, знаючи національну прецедентну практику, могли розуміти, що організація еротичного відеочату може розглядатись як проституція, а їхня поведінка — як сутенерство.

Крім того, незабаром після рішення КС парламент уніс поправку до кодексу про незначні правопорушення, яка уточнювала, що «онлайн-взаємодії сексуального характеру» прирівнюються до заняття проституцією. Але, оскільки осудні діяння мали місце до цієї зміни, Суд, зрозуміло, не взяв до уваги й такого аргументу.

Це дало підставу ЄСПЛ констатувати: відповідні правові норми не були сформульовані зі ступенем точності, аби задовольняти вимогу щодо законності. Отже, не було дотримано припису конвенції щодо якості закону.

У результаті ЄСПЛ дійшов висновку, що тримання заявників під вартою не відповідало законодавству. Тому мало місце порушення §1 ст.5 конвенції. Як наслідок, Суд зобов’язав державу виплатити кожному заявникові по €8500 як компенсацію за моральну шкоду, а також відшкодувати €3000 судових витрат.

Валентина МИХАЙЛОВА, «Закон і Бізнес»

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту