Практика ЄСПЛ. Український аспект

ЄСПЛ констатував факт порушення статті 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції у розгоні демонстрантів, які вже розходилися.

Сума шкоди, завданої особі, за результатами проведення експертизи виявилася значно більшою, ніж думав і вимагав через суд сам постраждалий. Але збільшити позовні вимоги йому не дало національне законодавство.

Навіть у разі, коли особа не має належно оформлених прав на проживання у гуртожитку, її виселення в окремих випадках може розходитися з конвенційними гарантіями поваги до приватного і сімейного життя.

Право не свідчити про себе тісно пов’язане з презумпцією невинуватості. Проте захист за ч. 2 ст. 6 Конвенції припиняється, коли особа вже була належним чином визнана винною у вчиненні злочину.

Домашня побутова сварка та бійка з дружиною у 2008 році закінчилася для поляка Яна Юраша викликом поліції та не зовсім комфортним поміщенням громадянина напідпитку у витверезник.

Громадянка України подала скаргу до ЄСПЛ, зокрема, на надто тривале розслідування інциденту, внаслідок якого вона зазнала тяжких тілесних ушкоджень. Однак суд припинив провадження через те, що уряд зобов’язався виплатити справедливу сатисфакцію.

Попри те, що висновки судово-медичних експертів відіграли ключову роль у довічному позбавленні волі особи за вчинення злочину, національний суд не дав можливості засудженому допитати ключових, на думку останнього, свідків.

ЄСПЛ встановив, що травми, виявлені в заявників, були нанесені під час обшуку і ці травми досягли необхідного порогу суворості для того, щоб застосувати статтю 3 Конвенції. Втім, оскаржувані дії складали жорстоке поводження, а не катування.

Україна подала до ЄСПЛ терміновий запит відповідно до Правила 39 Регламенту щодо застосування тимчасового заходу до Росії в інтересах 24 моряків українського флоту, захоплених у водах Азовського моря та Керченської протоки 25.11.2018.