Резолюція ПАРЄ №2245 (2018)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

ECHR: Ukrainian Aspect

автор

4 Лютого 2019
|
797
|

Резолюція №2245 (2018)

(Дебати Асамблеї 12 жовтня 2018 року (36-е засідання) (дивіться Док. 14618, доповідь Комітету з правових питань та прав людини, доповідач: пан Борис Цилевич). Текст прийнятий Асамблеєю 12 жовтня 2018 року (36-е засідання). Дивіться також Рекомендацію 2142 (2018).

 

Укладання угод у кримінальному провадженні: необхідність мінімальних стандартів для систем відмови від судового розгляду

 

Парламентська асамблея

  1. Парламентська асамблея нагадує про зобов’язання держав-членів забезпечити справедливі судові розгляди у кримінальних провадженнях. Гарантії, передбачені Європейською конвенцією з прав людини (ETS № 5, “Конвенція”), зокрема її статтею 6 (Право на справедливий судовий розгляд) призначені для захисту невинних і сприяння рівності сторін між обвинуваченням і захистом в інтересах матеріальної справедливості.
  2. Вона зазначає, що у багатьох державах-членах Ради Європи та в державах, які мають статус спостерігача або інший статус в Раді Європи або Асамблеї, постійні кримінальні процеси поступово були замінені різними формами систем відмови від судового розгляду (які також називаються узгоджене визнання вини, визнання себе винним, скорочені судові розгляди або спрощене судочинство). У ряді країн лише меншість засуджень в кримінальному порядку все ще засновується на регулярних судових процесах.
  3. Швидкий розвиток систем відмови від судового розгляду, зокрема у Центральній та Східній Європі та країнах-наступниках колишнього Радянського Союзу, частково пояснюється зусиллями Сполучених Штатів щодо просування угоди про визнання вини американського типу як частини технічної допомоги, яка надається новоствореним демократіям для реформування своїх судових систем. З урахуванням помітних відмінностей в системах кримінального правосуддя в Європі, а також між Європою і США, така транспозиція сповнена ризиками, яким необхідно протидіяти для мінімізації зловживань. Зокрема, широкі повноваження обвинувачення (прокуратури) в системах кримінального правосуддя деяких східноєвропейських країн повинні бути врівноважені сильнішим захистом та активнішою роллю суду, якщо угода про визнання провини не погіршується до шантажу.
  4. Системи відмови від судового розгляду мають чіткі потенційні переваги:

4.1.  вони заощаджують ресурси, необхідні для повного і ретельного розслідування всіх підозрюваних злочинів, і систематично проводять повні судові розгляди на відкритому судовому засіданні. Деякі менш серйозні види правопорушень, незважаючи на те, що їх часто скоюють, не можуть обґрунтувати наділення повноваженнями у кожній справі дефіцитних правоохоронних та судових ресурсів, необхідних для регулярного судового розгляду;

4.2.  вони сприяють концентрації обмежених правоохоронних ресурсів на чітко визначених пріоритетних напрямках злочинної діяльності;

4.3.  вони можуть допомогти у боротьбі з організованою злочинністю, відмиванням грошей та іншими формами комплексної злочинності, в яких проникненню в закриті кримінальні структури може сприяти здатність прокурорів пропонувати угоди потенційним свідкам обвинувачення;

4.4.  вони дозволяють підозрюваним, які визнають  провину і готові прийняти вирок, уникнути тривалого досудового розслідування, яке може обмежити їх права.

  1. Але системи відмови від судового розгляду також мають серйозні недоліки:

5.1.  вони відкриті для зловживань як обвинуваченням, так і захистом. Прокурор може погрожувати обвинуваченому неналежним суворим вироком, якщо він або вона не визнає провину, навіть за відсутності достатніх доказів; і адвокат захисту може переконати перевантаженого прокурора в складній справі прийняти часткове зізнання і помірну санкцію нехтуючи іншою, більш серйозною злочинною діяльністю. Як правило, перший тип зловживань робить жертвами молодих і бідних злочинців, в той час як другий тип надає переваги багатим злочинцям, які вчинили посадовий злочин;

5.2.  заощаджуючи прокурорам необхідність розгляду своїх справ на відкритому судовому засіданні широко розповсюджені відмови від судового розгляду з часом впливають на саму здатність органів влади проводити ґрунтовні розслідування;

5.3.  секретність «укладення угод підриває довіру громадськості до судової системи і справедливого і недискримінаційного застосування закону;

5.4.  через збільшення обсягу розгляду справ в системі кримінального правосуддя без збільшення ресурсів узгоджене визнання вини збільшує загальну кількість засуджень в кримінальному порядку. Це збільшення («ефект розширення мережі») може бути несумісним з оптимальною карною політикою, а витрати на більшу кількість ув’язнених може звести нанівець судові ресурси, збережені за допомогою відмов від судового розгляду.

  1. Асамблея вважає, що необхідні відповідні гарантії для забезпечення того, щоб держави-члени користувалися потенційними перевагами, які можуть запропонувати системи відмови від судового розгляду мінімізуючи загрози правам людини, зокрема праву на справедливий судовий розгляд.
  2. Вона схвалює та заохочує обмін досвідом, який вже впроваджений у ряді держав-членів, в тому числі:

7.1.  обов’язкову участь адвоката (Хорватія, Естонія, Франція, Грузія, Ірландія, Люксембург, «колишня югославська Республіка Македонія» і Швейцарія);

7.2.  введення мінімальних вимог для розслідування і розголошення їх результатів (Фінляндія, Німеччина і Люксембург);

7.3.  вимога судового розгляду ключових елементів угоди про визнання провини і обмеження різниці між санкцією, яка виникла внаслідок повного судового розгляду і санкцією, яка пропонується в рамках угоди про визнання провини (Німеччина);

7.4.  заборона відмови від права на оскарження і можливість скасувати угоду за певних обставин (Німеччина).

  1. Асамблея закликає всі держави-члени та держави, які мають статус спостерігача або інший статус у Раді Європи або Асамблеї, впроваджувати наступні гарантії, ефективність яких в кінцевому рахунку буде залежати від існування дійсно незалежної судової влади:

8.1.  зробити обов’язковим залучення адвоката як умову дійсності угоди про визнання провини, у разі потреби за допомогою безоплатної юридичної допомоги для гарантування справедливого ставлення до відповідачів, зокрема вразливих, таких як молоді правопорушники, – як цього вимагає Стаття 6.3. c  Конвенції;

8.2.  встановити мінімальний рівень розслідування злочину, який знаходиться в основі угоди про визнання вини, та розголошення результатів розслідування для того, щоб надати відповідачу можливість зробити усвідомлений вибір відповідно до права на презумпцію невинуватості згідно зі статтею 6.2 Конвенції, та для захисту довіри широкої громадськості до справедливості системи кримінального правосуддя;

8.3.  вимагати судового розгляду ключових елементів угоди про визнання вини, зокрема, достовірності та добровільного характеру зізнання та відповідності санкції, яка витікає з угоди про визнання провини, а також передбачити належну відповідальність за залякування, примус та інші зловживання під час укладення угоди про визнання провини;

8.4.  обмежити різницю між санкцією, яка виникає внаслідок повного судового розгляду, та санкцією, яка запропонована як частина договору про визнання провини (“судове покарання”), таким чином уникаючи несправедливого тиску на обвинуваченого та гарантуючи при цьому те, що санкції залишатимуться в межах відповідного діапазону і справедливість вважатиметься дотриманою ;

8.5.  заборонити відмову від права на оскарження для того, щоб забезпечити достатній контроль на національному рівні фактичної практики судів нижчих інстанцій у сфері переговорів про визнання провини;

8.6.  передбачити можливість скасування угоди про визнання провини за певних обставин, зокрема, коли з’являються нові факти або стають відомими, які роблять угоду про визнання вини неприйнятною і вимагають наступної дії прокуратури; у такому випадку визнання, зроблене як частина угоди, не повинно використовуватися проти відповідача;

8.7. мінімізувати використання досудового ув’язнення осіб, які підозрюються в менш серйозних злочинах, використовуючи альтернативні заходи;

8.8. контролювати показники упередженості або дискримінації за расовою приналежністю або багатством під час зменшення кількості вироків після визнання провини, а також вживати відповідні заходи для підвищення обізнаності, підготовки та, за необхідності, дисциплінарні заходи для протидії будь-якій подібній упередженості або дискримінації;

8.9.  гарантувати те, щоб правоохоронні органи та кримінальні суди були належним чином забезпечені ресурсами для уникнення надмірного звернення до систем відмови від судового розгляду з виключно бюджетних причин і забезпечення ефективного впровадження рекомендованих вище гарантій;

8.10. гарантувати належний моніторинг та контроль судів та правоохоронних органів для уникнення шантажу, тиску або будь-яких інших маніпуляцій, спрямованих на примушування підозрюваних брати участь в системі відмови від судового розгляду.

Підпишись прямо зараз!

Заповни форму, щоб отримувати новини на пошту