Практика ЄСПЛ. Український аспект

Відсутність законодавчої можливості для сторони прискорити провадження у суді може бути розцінене як порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зобов’язав Росію компенсувати 10 млн. євро громадянам Грузії, які стали жертвами їх масової депортації у 2006 році.

Національне законодавство не передбачало можливості державної реєстрації фонду, створеного для задоволення релігійних потреб окремої спільноти. Але засновники не зупинилися на національних засобах захисту.

Через процесуальні нюанси батькам, які втратили дитину після операції, не вдалося притягти до відповідальності винних лікарів та отримати у національних судах компенсацію. Але ЄСПЛ констатував порушення норм Конвенції.

Адвокат, яка перебувала в стосунках з консулом, звинуватила останнього у злочинах. Наслідком поширення цієї інформації стало звільнення чиновника. Але згодом юрист сама опинилася в аналогічній ситуації.

Європейський суд з прав людини задовольнив вимоги двох заявників, які вимагали збільшення суми компенсації, призначеної національними органами за протиправне тримання під вартою.

Держава була відповідальною за випадкове ушкодження ув’язненого, що сталося під час перестрілки конвоїрів з іншими ув’язненими, які намагалися втекти. Тюремний автомобіль перевозив більшу кількість людей, ніж повинен був розмістити.

Навіть до встановлення меж земельної ділянки її власник набуває право використовувати цю ділянку для заняття сільським господарством.

Європейський суд з прав людини не побачив порушень конвенційних гарантій у встановленні державою після фінансової кризи презумпції несправедливості умов кредитного договору, що передбачали одностороннє підвищення процентної ставки.