Практика ЄСПЛ. Український аспект

Коли між адміністративним та кримінальним провадженнями щодо дій особи немає зв’язку, говорити про єдину систему розслідування і покарання не доводиться. Отже винесення паралельних рішень в такому випадку порушує принцип ne bis in idem.

Європейський суд з прав людини визнав несправедливим судовий розгляд стосовно активістки забороненої в Росії Націонал-більшовицької партії Ольги Кудріної.

Примусове обмеження волі підозрюваного у вчиненні злочину на підставі діагнозу, поставленого психіатром за висновками, що були зроблені раніше іншими лікарями, не становить порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Директора компанії, який дозволив собі дати негативну оцінку професійним та етичним якостям юрисконсульта, засудили за наклеп. Він оцінив вирок як порушення його права на свободу вираження поглядів.

Надмірна тривалість провадження порушила вимогу «розумного строку». А через затримку з боку органів прокуратури, обвинувачення у злочині було погашене давністю, тож потерпілий не зміг подати свій позов про відшкодування збитків для отримання рішення кримінального суду.

Хоча обшук у приміщеннях консульства та у житлі почесного консула був проведений з порушенням права на приватне життя, а здобуті докази лягли в основу обвинувачення та наступного засудження, справедливість судового процесу порушена не була.

Відсутність доказів підготовки до проведення спецоперації, внаслідок якої загинули люди, поставило під сумнів обгрунтованість застосування сили, відтак, мало місце порушення гарантій ст. 2 Конвенції.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному обвинуваченому право на допит свідків. Але чи можна повернути собі це право в апеляції, якщо відмовився від нього в суді першої інстанції?

Помилку лікаря дуже тяжко довести, навіть якщо вона призвела до смерті людини. Втім, через небажання держави розібратися в інцеденті, що стався, цілком можна відсудити компенсацію у ЄСПЛ.