Практика ЄСПЛ. Український аспект

Після розлучення з дружиною дві неповнолітні дочки залишилися жити з їхнім батьком – Алєксандром Блюдіком. Через п’ять років одна з доньок, якій було 15 років, була поміщена у тимчасовий центр для неповнолітніх правопорушників за запитом матері.

Помилка лікаря або неналежна координація між медичними працівниками самі по собі не достатні для того, щоб держава відповідала з точки зору її позитивних зобов’язань відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Правоохоронці не встановили з достатньою точністю, що трапилося під час перевірки документів та у відділку поліції, аби визначити походження ушкоджень особи та відповідальних за це осіб. Такі недоліки можна приписати виключно органам влади.

У разі усиновлення дитини, прийомні батьки можуть не лише обрати нові ім’я та прізвище дитини, але й змінювати її дані про біологічних батьків у документах.

Мати, яка програла процес щодо місця проживання дитини, до набуття судовим рішенням законної сили вивезла доньку в іншу країну, де отримала позитивне для себе рішення.

Національні суди не встановили справедливий баланс між правом заявників на освіту відповідно до статті 2 Протоколу № 1, з одного боку, та вимогами громадського порядку – з іншого.

Органи влади України не забезпечили мирний характер протестів проти вирубки дерев у громадському парку переважно через нерозуміння ролі і повноважень охоронців та поліції на місці.

Висновок судово-медичної експертизи викликав певні питання, на які органи влади не намагалися відповісти. То ж органи влади не провели ефективне розслідування для того, щоб належним чином встановити причину смерті, а також те, чи мала місце будь-яка недбалість або жорстоке поводження.

Скасування особі ліцензії складало втручання у мирне користування власністю тому, що йому вже не було дозволено займатися своєю професійною діяльністю, яка була його головним джерелом доходу.